Page 98 - ukr

Basic HTML Version

даляв у свій пай, у свій край... Перший розчав убивати
чоловік.
Упала бузьчиха, пирсла кровця; зачирвонїло ся гніз­
до, засьвітило ся до сонця... Така її рокиня*) била, так
ся вигодило на нї...
Вітціо аж слези пійшли з очий, як нибіщик Гийка
скінчив оповідати.. Минї такий жаль бив, так ми маркітно
стало за нев і за дітьми, щом си ии міг довго місця найти.
— 97 —
Командант одної з австрійських армій, ґенерал кавале­
рії Едвард фон Бем-Ермолї, який увільнив Львів.
—- Днись на брехни сьвіт ушиток став.
Ни всьо тото правда, що на висїлю ладкают.
Ни всьо тото правда, що всудит рада й громада. Воно на
•сьвітї так помотано й повязано, що ни мож так борзо по-
розсилювати й порозтинати, аби при тім других ни по­
вбивати...
*) Доля.
7