Basic HTML Version
І так пійшла моя матінка з „оболем” до гробу. А ко
ли сипано землю на домовину, плач старої Ганки та селя
нок лучив ся зі страшною музикою мого серця. А коли
дзвони в останнє задзвонили прощальну пісню, я стояв
мов скаменілий.
Так, се був похорон моєї матери, руської попадї!
І щаслива та земля, доки буде справляти таких похоронів
богато, віками.
К. С.
— 105 —
Вигляд німецьких окопів (трох перших рядів).