Готуємось до 110-річчя Івана Багряного
Коли на звітно-виборних зборах Сумського земляцтва у Києві автор цих рядків звернувся до присутніх із закликом гідно пошанувати 110-річчя з дня народження Івана Багряного, з’ясувалося, що скульптор Степан Куций уже працює над погруддям видатного письменника і громадсько-політичного діяча.
Попередні ювілеї видатного сина України, як відомо, втілились у назвах вулиць міст Києва, Сум, Чернігова, провулку в Охтирці (поруч з батьківською хатою І. Багряного), пам’ятними дошками, встановленими на батьківському обійсті і на стіні Охтирського театру, де він, повернувшись із сталінського ув’язнення, спочатку вів учнівський образотворчий гурток, а потім працював художником-декоратором. Тривалий час тут зберігалася навіть виготовлена ним театральна завіса‚ та сама, за яку нацисти його заарештували, допитували і ледь не розстріляли.
До названих символів пошанування і знаків увічнення пам’яті І. Багряного можна додати виготовлений на його честь поштовий конверт і монету. А ще в столиці України є дитяча бібліотека і середня школа, названі на честь письменника світового рівня, недарма ж його твори було перекладено англійською (понад 1 млн. примірників), німецькою, французької, голяндською, еспанською, японською мовами.
У Новому Ульмі‚ Федеративна Республіка Німеччини, де поховано письменника, надмогильний пам’ятник з барельєфом виконав відомий мистець Леонід Молодожанин (Лео Мол). І цей пам’ятник місцева влада взяла під охорону.
Майстерню київського скульптора, заслуженого художника України Степана Куцого ми відвідали з поетом Павлом Мовчаном‚ головою Всеукраїнського товариства „Просвіта“ ім. Тараса Шевченка і заступником головного редактора газети „Слово Просвіти“ Едуардом Овчаренком. Покищо перед нами було погруддя в гіпсі. Його ще треба втілити в тривкіший матеріял. У камінь. Але то вже, як кажуть, подальший процес. Головне, щоб, не схибивши, укластись у визначений термін. І щоб знайти надійного замовника чи, точніше, замовників. Серед них – не тільки ж Фундація ім. Івана Багряного в США, а неодмінно й земляки, нащадки письменника.
Отже, йдеться про всебічне сприяння і допомогу в установленні цього погруддя в Охтирці саме в ювілейний, 2016 рік. Бо, схоже, нашим народним депутатам, урядовцям, чиновникам найвищого ранґу ця подія не видається першорядною.
З відповідним листом, підписаним, до речі, і земляком І. Багряного, Президентом України Віктором Ющенком (2005-2010), ми вже звернулися до голови Сумської обласної ради Семена Салатенка і голови обласної адміністрації Миколи Клочка.
А тепер – про скульптора. Непересічна особистість, цілеспрямований, С. Куций давно і впевнено творить в ім’я держави. Народився 14 жовтня 1952 року в селі Зведенька (Попелівка) Шаргородського району на Вінничині. Закінчив Ужгородське училище прикладного мистецтва і Львівський інститут прикладного мистецтва.
Мистець працює в площині монументальної, станкової та декоративної скульптури. Член Національної спілки художників‚ учасник багатьох всеукраїнських художніх виставок. Окремі твори С. Куцого зберігаються у Хмельницькому, Кременецькому, Черкаському, Запорізькому художніх музеях, Чигиринському історико-культурному заповіднику, Національному історико-культурному заповіднику „Переяслав“.
Мистець брав участь у симпозіюмах-пленерах скульпторів у Пайде (Естонія) та у творчій групі скульпторів у Дзинтарі (Латвія). З 1990 року він працює директором Переяслав-Хмельницької дитячої художньої школи, викладає у Переяслав-Хмельницькому педагогічному Університеті ім. Григорія Сковороди.
На думку фахівців, справді впізнаваний мистецький стиль С. Куцого – це портретний жанр, у якому він розкрився як віртуоз. І переконливим свідченням тут можуть бути погруддя Тараса Шевченка, Михайла Грушевського, Григорія Сковороди, Павла Житецького, Михайла Максимовича, Наталії Лівицької-Холодної, Олександра Кониського, Миколи Маркевича, Василя Єрошенка, Осипа Бодянського та інших. Тепер у цьому ряду й Іван Багряний.
Як зізнався мистець, на створення погруддя І. Багряного його надихнули прозові твори письменника, а також ліричні і філософські поезії.
Коли виходили з майстерні, нас проводжав не тільки симпатичний, привітний, з памороззю сивини на бороді і скронях скульптор, а й іронічно усміхнений І. Багряний.
Олександер Шугай,
представник Фундації ім. Івана Багряного
в Україні, лавреат премії ім. Івана Багряного
Управа Фундації звертається до членів Фундації, прихильників літературної творчости Івана Багряного та читачів „Свободи“ з закликом долучитися своїми пожертвами на виготовлення погруддя й встановлення пам’ятника в Охтирці до 110-річчя з дня народження І. Багряного, приславши пожертву на адресу фундації, за що будемо дуже вдячні!