Широкомаштабний напад Росії на Україну абсолютно непоміченим зали-шив ювілей Миколаївського товариства „Просвіта“, урочисте заснування якої відбулось 125 років тому – 25 лютого 1907 року. Організація миколаївських українців оголосила себе правонаступницею „Інгульської громади“, підпільно заснованої в російсько-імперському Миколаєві в 1880 році.
Першим головою місцевої „Просвіти“ було одноголосно обрано Миколу Аркаса (1852-1909). М. Аркас загадково помер в 57 років від раптового серцевого нападу. Причину зупинки серця здорового чоловіка в розквіті творчих та фізичних сил ніхто не з’ясовував, посмертної судово-медичної експертизи не робили. Участь в поховальній процесії взяло понад 10 тисяч мешканців Миколаєва. Кістяк М. Аркаса лежить в родинному склепі на старому Миколаївському цвинтарі. Розвиток науки в 2022 році дозволяє зробити аналізу кісток і встановити, чим саме був отруєний М. Аркас на початку березня 1909 року. Поліція не могла просто кинути до в’язниці представника відомої на весь світ родини, дійсного статського радника (генерала), який ходив вулицям міста у вишиванці та фінансував українські хор, театральну трупу, книговидавництво, школу в Богданівці. Тому М. Аркаса було вбито отрутою.
З членів правління тогочасної Миколаївської „Просвіти“ ніхто не дожив навіть до 70 років. Найдовше серед просвітян жив Григорій Ге (1830-1911), рідний брат всесвітньо відомого художника Миколи Ге. Його цікавий життєвий шлях журналіста, критика, письменника, есеїста довжиною 81 рік переконливо спростовує міт про тогочасну тривалість життя чоловіків в межах 50-60 років.
Пам’ятник Миколі Аркасу у Миколаєві.
До правління організації було обрано правника Сергія Гайдученка (1866-1922), який в 1913 році заснував Миколаївський краєзнавчий музей та був його першим директором. Помер колишній мировий суддя в 56 років для миколаївської медицини дивно. Нічим не хворіючи, ліг український буржуазний націоналіст в більшовицькому Миколаєві спати та й не прокинувся. Звісно посмертної судово-медичної експертизи трупу не робили. Але на території некрополю є його могила з кістяком, який чекає на відповідь – чим та хто отруїв С. Гайдученка?
Микола Леонтович (1876-1937) з правління, майбутній тричі обраний Миколаївський голова (1908-1917), засновник Миколаївського зоопарку, був закатований 60-річниим, як миколаївський український націоналіст. Місце поховання невідоме.
В 1907 році Миколаївській „Про-світі“ допомагав тогочасний військовий губернатор Миколаєва, контр-адмірал Василь Зацаренний (1852-1917). Загинув 65-літнім за нез’ясо-ваних обставин після перемоги Жовтневого заколоту. Загад-ко-вими обставинами більшовики називали вбивства без свідків.
Статут товариства розробив відомий в ті часи миколаївський художник Юхим Маковський (1862-1918). Обставини загибелі цього члена правління в 56 років досі залишаються невідомими. Ім’я Ю. Маков-ського жодним чином не увічнено в місцевій топоніміці.
До кінця 1907 року Миколаївська „Просвіта“ налічувала 180 активістів.
Уявіть, чим ризикували тогочасні просвітяни в російській імперії під час реакції після придушення революції 1905-1907 років. Ці мужні українці з Миколаєва заслуговують на повагу. Переконаний, після закінчення війни з Росією-аґресором нашою перемогою ми проведемо урочисте засідання Миколаївської „Просвіти“ з нагоди 125-річчя.