Коротенькою реплікою „Евген Луців – а не „Євген“ („Свобода“ з 14 жовтня) глибоко шанований мною Лев Іваськів‚ людина освічена і заслужена в громаді‚ навіщось повертає читачів до вже нібито давно пережитих мовних суперечок‚ в яких політичні рації майже завжди брали верх над науковими‚ філологічними. Тим більше прикро‚ що автор не звірив свою категоричну думку з ортографічним словником Г. Голоскевича‚ де подано лише цю форму – „Євген“. Вже не кажу про такі ґрунтовні праці‚ як „Норми української літературної мови“ Олекси Синявського‚ де на стор 181-ій стверджується‚ що у давніших запозиченнях з грецької мови належить уживати -є‚ а не -е: Євген‚ єретик‚ Єгипет. Не досить Синявсь-кого? То загляньмо в „Голов-ні правила українського правопису“ Юрія Шевельова‚ одного з наших найбільших мовознавчих авторитетів (Видав-ництво „Прометей“‚ 1946) – там на стор. 36-ій читаємо: „…В словах давно позичених‚ переважно через посередництво церкви‚ відтворюємо початкове чуже -е літерою -є‚ напр‚: Єва‚ євангелія‚ Євген‚ єврей‚ Єгипет‚ єпископ‚ єресь…“.
Отож Євген Гребінка‚ Євген Мала-нюк‚ Євген Сверстюк і так само – Євген Луців.