300 років тому, 2 листопада 1721 року (за новим стилем), сталася сумна подія: на мапі світу з’явилась іще одна імперія. В цей день на урочистому засіданні російського сенату цар Петро Романов прийняв титул „батька Вітчизни та імператора Всеросійського“.
Взагалі, імперії – не таке вже й позитивне, а скоріше неґативне явище світової історії. Кожна з імперій, починаючи з найдревніших – Ассирійської та Перської, це низка безперервних війн і завоювань, загибелі і страждань великої кількости людей. Російська імперія – продовжувачка цих „славних“ традицій. За Петра Першого була завойована частина балтійських земель, за Катерини Другої – Крим, так звана „Новоросія“ (фактично землі, заселені козаками й татарами), частина Польщі, за їхніх наступників – Закавказзя, Бессарабія, Фінляндія, Середня Азія.
Щоби зрозуміти ціну, сплачену цими народами, достатньо згадати кілька влучно сказаних слів Тараса Шевченка: „А сльоз, а крові ? Напоїть всіх імператорів би стало“. Для Т. Шевченка „імперія“, то не лише відсутність повної свободи й кріпацтво (як в Україні), а й відсутність демократії (навіть у тих частинах держави, де не було кріпацтва). Тому в імперії „од молдаванина до фіна на всіх язиках все мовчить, бо благоденствує“. Таке мовчазне „благоденствіє“ найкраще характеризує державний устрій Росії, де єдиною особою, яка мала право на вирішення всіх питань, був „помазаник Божий“ – сам імператор. Всі інші – то лише виконавці його „августійшої волі“.
Імперії проіснували до початку ХХ століття. Наймогутніші розв’язали Першу світову війну. І благополучно розвалились. Тиранії, які прийшли їм на зміну – Радянський Союз і Третій Райх, були ще гіршими, бо встановили повний тоталітаризм і гноблення підвладних їм народів. І прагнули до світового панування; чим це скінчилося – ми всі знаємо. В сучасному світі клясичних імперій немає, хоча деякі держави зберегли імперську ідеологію. Найяскравіший приклад – Російська Федерація. Її непомірні імперські амбіції, прагнення до захоплення нових земель є джерелом великих втрат для українців, вічного неспокою для всіх сусідніх народів.
То чи є майбутнє у „Російської імперії“ та інших держав, які захочуть претендувати на „імперську ролю“? Американський вчений Жерар Ролан (Каліфорнійський університет) нещодавно заявив: „Імперії приречені. Майбутнє – це світ малих демократій, які співпрацюватимуть на основі правил“. Серед них, напевно, знайдеться місце і Україні та іншим дружнім країнам, які житимуть у світі без страху очікування несподіваних вторгнень, з надією на краще майбутнє.