Вже вкотре зима для українців приносить з собою соборний жар сердець‚ що палахкотять вірною любов’ю до України і жертовною готовністю захищати її свободу та незалежність. Цим спалахом патріотизму і вогненним почуттям справедливости увійде в історію і нинішній січень. Прекрасне свято Богоявлення‚ знане в народі як Водохрище‚ збіглося з масовою акцією національно свідомої і громадсько активної частини українського суспільства – воно виступило в Києві на захист Петра Порошенка‚ якого влада заповзялася кинути за тюремні ґрати‚ висунувши проти п’ятого президента України абсурдне звинувачення „в державній зраді“. Проти президента‚ за п’ятирічну каденцію котрого Українська держава до невпізнання зміцнила українське військо й надійною зробила обороноздатність країни‚ досягнула Угоди про асоціяцію з Европейським союзом та безвізовий режим; проти президента‚ за якого Українська Православна Церква вивільнилася з-під кількасторічної церковної неволі; проти президента‚ діяльність якого дозволила Україні стати у значно більшій мірі українською державою.
Отож 19 січня біля Печерського суду в столиці зібралися представники політичних організацій та громадських рухів з усієї України – щонайменше 25-30 тисяч осіб. Швидше за все‚ були там і замасковані „тітушки“‚ але на провокацію не відважилися‚ бо протест відзначався надзвичайною дисциплінованістю і єдністю. На імпровізованій сцені відбулися десятки проникливих промов про небезпеку беззаконня „зеленої“ влади. Тим часом в самому суді адвокати розбили в пух і прах абсолютно безпідставні „докази“ прокурорів‚ так що суддя відмовився оголошувати Порошенкові запобіжний засіб.
Відтак колона спокійно‚ у вищій мірі організовано рушила на Банкову вулицю‚ до Офісу президента‚ тримаючи перед собою на всю вуличну широчінь це попереджувальне гасло: „Не грайте з Порохом!“.
Фотографії з цим гаслом обійшли перші сторінки всіх найбільших світових видань – від „New York Times“ до китайської „Жень-мінь Жібао“‚ етери всіх телекомпаній – від “CNN” до арабської „Аль Джазіри“.
Певна річ‚ владу змусила до відступу ще й та важлива обставина‚ що саме того дня в українській столиці перебувала делеґація американських сенаторів і також Державний секретар США Ентоні Блінкен. Високі гості з держави–стратегічного партнера не могли не приїхати у цей вкрай напружений час‚ коли путінська Москва з кожним днем‚ з кожною годиною вдається до все небезпечнішого шантажування України.
Тим часом президент Зеленський‚ на подив України і всього прихильного до України світу‚ того таки дня‚ 19 січня‚ оприлюднив відеозвернення‚ в якому намагався переконати‚ що все буде добре й гарно і що „незабаром прийде весна‚ травень‚ День перемоги‚ будемо смажити шашлики“.
Направду було б чудово – порадіти мирній весні. Але чому Зеленський не бачить того‚ що бачать усі – що Путін метою свого життя визначив знищення незалежної Української держави?
Відповідь напрошується одна-єдина: Зеленський‚ будучи вкрай недосвідченим політиком і вкрай наївною людиною‚ покладається на здійснення так званих Мінських домовленостей – в путінському варіянті. А це значить‚ що Україну Москва хоче прилучити до вже окупованого Донбасу і таким чином „мирно“ її знищити.
Очевидно‚ наміром Зеленського і його вже майже відверто пропутінського оточення було ухвалення тих зловісних домовленостей у Верховній Раді. І саме для цього належало обезголовити парляментську опозицію‚ кинувши за ґрати провідника „Европейської солідарности“ Петра Порошенка.
Недозрілі‚ справді зелені за політичною і чисто людською якістю „слуги народу“ неспроможні зрозуміти‚ що не для того українці виходили на Майдан вже тричі‚ не для того восьмий рік самовіддані сини і доньки українського народу воюють за Україну на Донбасі‚ не для того Україна шанує вічну пам’ять Небесної Сотні‚ аби сьогодні капітулювати перед кремлівським україноненависником.