Після закінчення суду над Надією Савченко в Ростовській області Росії триває суд над селянином Сергієм Ливиновим. Його утримують у тому ж слідчому ізоляторі Новочеркаська, що й Н. Савченко. Спершу його намагалися представили „українським карателем“, який скоїв масові вбивства мирного населення (вбив 39 осіб), але слідство не представило жодних доказів цього злочину, тому звинувачення змінили на розбійний напад, скоєний на території України. Було також доведено, що до попередніх доказів про вбивства С. Литвинова слідчі змусили фізичними тортурами.
24 березня у незалежному російському інтернет-виданні „Грані.ру“ про цей суд у статті „Юридичний розбій“ розповів адвокат С. Литвинова Віктор Паршуткин. Щойно на суді свідчив єдиний потерпілий Олександер Лисенко, у якого підсудний ніби викрав два авта. Його добре підготували з пропагандистської точки зору, він робив політичні заяви про „звірства українців на Донбасі“.
Сам він супроводжував російські „гуманітарні вантажі“ до Луганська. Хату мав у селі Мамлотському. Але не відвідував її, тому що не міг перейти російський кордон без пашпорту. Прикордонна служба Росії відмовила у наданні інформації щодо цього. На українському кордоні, сказав О. Лисенко, у нього пашпорт не вимагали. Це була відверта брехня.
Сусіди О. Лисенка востаннє бачили його вдома в грудні 2013 року. Відтоді його хата стоїть зачиненою. На ніби викрадені у нього авт О. Лисенко не мав технічних пашпортів, тому що в Україні їх, мовляв, не видають. На авто „Опель“ він подав документ про реєстрацію від 1996 року, але за даними української автоінспекії це авто належало до 1997 року іншій особі, а того року було зняте з реєстрації без поновлення. Номери в реєстраційному документі належали іншій автівці – „Жигулі“.
На друге авто „УАЗ-452“ О. Лисенко представив свідоцтво про реєстрацію на ім’я Альберта Акопяна. Адвокат запитав, чи має О. Лисенко якийсь документ на своє прізвище і він показав страхову полісу з його прізвищем і даними про український пашпорт, хоча він є громадянином Росії і ніколи такого пашпорта не отримував. Отже, підсудний не переходив кордону Росії, не було й викрадених авт. Усе це вигадало слідство.
Українські владні органи надали ряд документів у цій справі і суд їх прийняв до розгляду, чого не було на суді в справі Н. Савченко. Адвокат пояснив, що російське законодавство дозволяє адвокатові збирати докази лише на теренах Росії. Але він налагодив контакт з керівником консульського департаменту України Генадієм Брескаленком і усі запити став посилати до нього в Москву як до офіційного представника України. А уже консульство зверталося до українських структур і матеріяли дипломатичними каналами йшли до Москви, а потім до адвоката. Суд був змушений узяти їх до уваги.
Адвокат не має надії на виправдання, тому вже готує оскарження вироку в Европейському суді. Він каже: „Це усе провокаційні справи, ініційовані „яструбами“ в Росії і Україні, яким потрібна війна, які прагнуть посварити близькі народи“.