Одеська міська історико-топонімічна комісія вирішила повернути стару назву вулиці 25-ої Чапаєвської дивізії. Про це посадник Одеси Генадій Труханов повідомив 16 жовтня і назвав 25-ту Чапаєвську дивізію „леґендарним формуванням, яке захищало місто від окупантів у роки війни”. В ході декомунізації вулицю перейменував колишній голова Одеської обласної адміністрації Михайло Саакашвілі у травні 2016 року.
Варто розповісти про перебування „леґендарної” більшовицької дивізії в Україні. Дивізія була зформована 30 липня 1918 року на Поволжі для подолання повстань проти більшовиків в Заволжі. У травні 1920 року під бойових дій на радянсько-польському фронті була перекинута в Україну. Далі в історії дивізії у Вікіпедії сказано: „У жовтні 1920-квітні 1921 років діяла проти банд. За бойові заслуги нагороджена почесним революційним червоним прапором (1928) і орденом Леніна (1933)”. Зрозуміло, що бандами невідомий історик назвав українських повстанців, які зосередилися у Холодному Яру і навколишніх селах. Для боротьби з ними дивізію терміново перекинули у лівобережне придніпровське село Богушкову Слободу, яке перейменували на Чапаєвку. Стрілецька дивізія не мала жодного досвіду у боротьбі з повстанським рухом, тому більшовики зосередилися на терорі проти населення, засідках, провокаціях, здійснюваних за участи „леґендарної” дивізії.
Український історик В. Щербатюк на основі аналізи архівних документів свідчить:
„У ході боротьби українського селянства проти більшовицької аґресії все більше ставало зрозумілим: повністю оволодіти українським селом можна лише за умови знищення опору селянсько-козацьких загонів, які вдалися до партизанської війни. У травні-червні 1920 року в Україну переправили з Уралу Башкирську дивізію, з Туркестану прибула 25-та Чапаєвська дивізія, а з Кавказу – Перша кінна армія.
У зв’язку з передислокацією військ в Україну Володимир Ленін дав розпорядження: „Військам Кавказького фронту йти пішки через всю Україну, розрахувавши маршрут так, щоб у кожну волость заходити двічі, через певний проміжок часу, спочатку кінна, потім піша частина для збирання продовольства; створення в кожному селі, під охороною місцевих селян і під їх відповідальність подвійного (проти розверстки) запасу продовольства; скликання (і перевірки) списку „відповідальних” селян. За невиконання цього завдання – розстріл. Для зазначених цілей в кожну військову частину додати комісара (зібрати 1,000 робітників з Петрограда, Москви, Іваново-Вознесенська)”.
Треба пояснити, хто такі були „відповідальні” на селі. Вони призначалися з розрахунку одна особа на 30 хат. У разі вбивства представника радянської влади, червоноармійця чи комнезамівця „відповідальних” розстрілювали вдвоє більше. Жертв змушували кидати жереб. Якщо вбивство відбулося за межами села „відповідальних” призначали із сусідніх сіл. У разі відсутности того чи іншого „відповідального”, на його місце призначали кандидата у „відповідальні”. Майно страченого „відповідального” та того, хто втік, конфісковували.
20 квітня 1920 року Раднарком України прийняв „інструкцію по боротьбі з бандитизмом і куркульськими повстаннями”. Головна увага приділялася посиленню репресивних заходів щодо селян, якщо вони підтримують повсталих. Вводився інститут заручників та кругова порука населення за будь-яке заворушення, а тим більше виступ проти радянської влади. У випадках відверто виявленої ворожнечі населення передбачалася сувора кара аж до спалення села.
Політика більшовиків в українському селі спрямовалася на забезпечення харчами російських міст харчами, силою війська забраними у селян.
Навесні 1921 року посилилось невдоволення селянства більшовиками. Повстанці зосереджувались у лісистих та заболочених районах. Такими територіями були Київський, Чорнобильський, Радомишльський, Білоцерківський, Канівський, Таращанський, Звенигородський, Уманський повіти.
Більшовики змушені були визнати активність і небезпеку для них повстанського руху на Правобережжі, посилили збройне приборкання повстань силами перекинутих з Росії дивізій. Карателі тримали в Україні армію кількістю близько 400 тис. вояків. Повстансько-партизанський рух зазнав значних втрат.
Отак стала „леґендарною” в Україні 25-та Чапаєвська дивізія. А село Чапаєвку на Черкащині таки перейменували на Благодатне.