25 серпня мине 102 роки з часу приходу в цей світ талановитого українського байкаря Олекси Запорізького (Іллі Сеника, 1909-1968), який народився у селі Миролюбівка на Запоріжжі, пройшов важкими життєвими дорогами, не оминувши й сибірської каторги, багато працював, поневірявся світами, писав, любив, страждав і рано покинув цей світ, знайшовши останній спочинок на кладовищі у Савт-Бавнд-Бруку, Ню-Джерзі.
2 квітня 1935 року І. Сеник був засуджений на три роки неволі в Сибіру. Повернувшись із табору, довго й безуспішно оббивав пороги різних установ – на роботу його ніде не брали. Не було де жити (часто ночував у парку на лавці), колишні друзі від нього сахалися. Коли гітлерівці окупували Запоріжжя І. Сеник написав п’єсу „Марко Отава“ про Голодомор 1932-1933 років, яку поставив в Дніпродзержинську театр.
По війні І. Сеник жив у Бразилії та США, видав низку книг, високо оцінених літературною критикою. Багато друкувався у періодиці.
Зокрема часопис „Свобода“ 18 червня 1954 року писав: „Головна прикмета байок Запорізького – літературна досконалість їх форми, що свідчить про неабиякий літературний хист автора“. Цікавою була літературна оцінка Яра Славутича: „Будь благословенна Куритиба, що подарувала світові найкращого сучасного українського байкаря!“.
„Нові байки“ – останнє (посмертне ) видання, зроблене зусиллями дружини автора Надії Сеник, побачило світ у видавництві „Смолоскип“ (перше видання було в Бразилії) і розійшлося Україною. Один примірник потрапив і до нашої бібліотеки, де періодично проводяться літературні читання творчого доробку земляка, письменника й філософа, байкаря Олекси Запорізького.
Миргород, Полтавська область