28 січня, 2021

Участь у проєкті озеленення не на часі

У „Свободі“ появилася стаття „Як Україна інтеґрується у нову елологічну політику ЕС“ (Наталія Андрусевич, ч. 52/1) про те, що Европейський Союз (ЕС) 11 грудня 2019 року проголосив „Курс озеленення“ (Green Deal) з метою впровадження дій, спрямованих на досягнення кліматично невтральної Европи до 2050. Основні завдання програми – це скорочення викидів парникових газів, розвиток технології переробки, ремонт неенерґоефективних будинків та інші.

Успішне виконання „Зеленого курсу“ вимагатиме співпраці і значних фінансових вкладів від інших держав, в тому числі і України.

На заклик співпраці з ЕС влада України негайно відреаґувала, заявила про намір взяти участь, надала пріоритету і політичної важливости цьому питанню, і долучила Україну до „Курсу озеленення“ ЕС. Уряд Укрїни вже готується зробити внесок до Паризької угоди, а Президент України Воло­димир Зеленський виступив на міжнародному саміті в жовтні 2020 року і підписав угоду „Кліматичний пакет для стабільної економіки в Україні“. Ця угода обійдеться Україні у 10 млн. евро.

Звичайно, цей проєкт похвальний, бо збереження чистоти довкілля є важливим пріоритетом як і для ЕС, так і для України. Проте на відміну від країн ЕС, котрі не зайняті війною, Україна вже 7 років веде війну на звільнення територій, захоплених російським загарбником.

Окрім анексії Криму і вторгнення в Донбас і Луганськ, за даними Служби зовнішньої розвідки, Росія вже навколо кордонів України розбудовує нові військової бази і розставляє маштабні військові частини і воєнну техніку. Також відомо, що Кремль проводить військові навчання з наміром набуття готовности до захоплення нових українських територій.

Першим обов’язком влади України є захист державного сувернітету і території. Тому дивно, що президент і влада України поставили як пріоритет долучитися до „Курсу озеленення“ саме в той час, коли державна економіка придушена тягарем витрат на війну.

Україна не має ніяких зобов’язань перед ЕС. Хоча oсновною причиною майданського повс­тання 2004 року було бажання України увійти в склад ЕС, заяви на членство ЕС вже багаторазово відкинуті. Російська аґресія не обмежується лише захопленням України, а є загрозою і для ЕС, хоча ЕС досі ще не надав Україні жодної допомоги. Так довго як воєнні сили України стримують російський наступ, так довго як проливають кров і гинуть тільки українські воїни, країни ЕС почувають себе в безпеці, і немає в них ніякого стимулу надавати Украї­ні збройну чи іншу допомогу.

Участь України в „Курсі озеленення“ слід відкласти на більш відповідну пору. Натепер всі зусилля і державні ресурси повинні бути в першу чергу спрямовані на відсіч ворожих сил і перемогу у визвольній війні. Якщо не збережемо нашу державу, так і не стане нам ніякого довкілля зберігати.

Чикаґо

Коментарі закриті.