Відбувся круглий стіл з участю представниці Державного департаменту США Елізабет Трюдо
НЮ-ЙОРК. – Членки та керівництво Союзу українок Америки (СУА) схвально сприйняли звернення офісу виконуючої обов’язки помічника Державного секретаря США з ґльобальних громадських справ Елізабет Кеннеді Трюдо з проханням провести круглий стіл щодо нагальних потреб українського жіноцтва та ґльобальної допомоги йому.
Круглий стіл відбувся 21 вересня в Українському інституті Америки (УІА).
Президентка СУА Наталя Павленко провела його у співпраці з Маріанною Заяць, першою заступницею голови Світової федерації українських жіночих організацій (СФУЖО) та членкинею Ради директорів Світового конґресу Українців (СКУ). Від Державного департаменту США у заході взяли участь Елізабет Трюдо та співробітники Держав-ного департаменту – провідна спеціяльна помічниця Ерін Козенс і керівник апарату Нік Дінардо.
Ключовими учасниками круглого столу були троє гостей з України. У Ню-Йорку вони відвідували відкриття 77-ої сесії Генеральної асамблеї ООН. Серед учасників дискусії були докторка юридичних наук Катерина Левченко – урядова уповноважена з питань політики гендерної рівности; докторка наук Оксана Кісь, стипендіятка програми ім. Фулбрайта Державного департаменту США з України, яка зараз викладає в університеті „Нова школа“ на Мангеттені, та Марія Дмитрієва – експертка з гендерних питань, правозахисниця та громадська активістка з прав жінок, співробітниця Центру розвитку демократії в столиці України Києві.
Співорганізатори заходу також взяли участь у круглому столі: кілька членкинь Союзу українок Америки, які також є представницями СФУЖО в ООН. Це, зокрема, головна представниця СФУЖО в Економічній і соціяльній раді ООН (ООН/ЕКОСОР) докторка наук Марта Кічоровська Кебало, яка підготувала матеріяли круглого столу, головна представниця СФУЖО при Департаменті ґльобальних комунікацій ООН Ірина Яросевич, яка виступила модераторкою дискусії, та представниця СФУЖО при ООН/ЕКОСОР Софійка Зелик, яка є головою комітету СФУЖО з питань української культури.
Як спостерігачі до заходу долучилися президентка УІА Катерина Наливайко, виконавча директорка УІА Лідія Зайнінгер та Лідія Микитин, директорка з інформаційно-просвітницьких програм СКУ.
Післяобідній круглий стіл, який відкрила Н. Павленко, відбувся у конференц-залі. І. Яросевич розпочала дискусію з роз‘яснення необхідности говорити не лише про нагальні потреби, породжені сучасними звірствами Росії в Україні, але й візуалізувати відбудову України у післявоєнному майбутньому. Україна має перемогти, і це твердження задало тон всій дискусії.
К. Левченко пояснила, що нинішні випробування України почалися з російського насильства та аґресії у 2014 році, а також вторгнення до Криму та кількох східніх реґіонів. Це спричинило перші хвилі масового внутрішнього переселення українців. Як і нині, тоді жінки відчули на собі основний тягар цього переміщення та насильства – факт, врахований при створенні у 2017 році урядової посади, яку зараз обіймає Н. Левченко. У своїй роботі на посаді уповноваженої з питань політики гендерної рівности К. Левченко прагне забезпечити застосування принципів гендерної рівности в усіх інституціях та секторах українського суспільства. Вона пояснила, що провідну ролю у цьому процесі відіграє Національний план дій (НПД) України на виконання Резолюції Ради безпеки ООН 1325 (Жінки, мир, безпека). Другий НПД України (спочатку складений на 2020-2025 роки) оновився у серпні 2022 року, щоб врахувати потреби кількох категорій громадян, які безпосередньо постраждали від другого брутального вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року.
Елізабет Трюдо і Софійка Зелик.
З 24 лютого незліченна кількість громадян України постраждала від фізичного насильства у воєнний час, сексуального насильства та зґвалтування, торгівлі людьми з метою примусу до праці та сексуальної експлуатації, викрадення та зникнення на території Російської Федерації, а також потрапляння в російський полон як військовополонені. Н. Левченко наголосила, що НПД є хорошою основою не лише для українських правозахисників, але й для міжнародних донорів, які шукають способів ефективно допомагати Україні.
Зосередження уваги на військових сексуальних злочинах призвело до підписання Рамкової програми партнерства між Урядом України та ООН (Праміла Паттен, спеціяльна представниця Генерального секретаря ООН з питань сексуального насильства в умовах конфлікту), яка визначає спільні дії для надання допомоги постраждалим.
М. Дмитрієва, багаторічна правозахисниця та активістка боротьби з проституцією, продовжила в тому ж руслі. Розглядаючи проблеми торгівлі людьми та сурогатного материнства, породжених російською аґресією проти України, вона також наголосила на тому, наскільки глибоко сучасна війна зачепила кожного українця. Значною мірою ця ситуація є наслідком величезної кількості внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Західні реґіони України стали притулком для переважної кількості ВПО з східньої України. Переміщення призводить не лише до значних соціяльних наслідків, але й спричиняє надзвичайний стрес для внутрішньо переміщених осіб, який може призвести до відчаю, залежності, емоційних проблем. Психологів та соціяльних працівників, які можуть надати допомогу всім, хто її потребує, надто мало.
Крім того, переселенці також дуже потребують фінансової допомоги та можливостей працевлаштування. М. Дмитрієва навела приклад іноваційного проєкту, організованого Національною радою жінок (НРЖ) для вирішення проблеми нестачі пального для транспортних засобів: майстерні з ремонту велосипедів. Ремонтні майстерні НРЖ створюють робочі місця для жінок, а також допомагають вирішити базову транспортну проблему, надаючи недорогий засіб пересування іншим жінкам, які цього потребують, наприклад, медсестрам та соціяльним працівникам, які виїжджають до сільських населених пунктів.
О. Кісь, завідувачка катедри соціяльної антропології Національної академії мистецтв і наук України, президентка Української асоціації дослідників жіночої історії, розповіла про складні обставини вищої освіти в Україні. Вона зазначила, що станом на серпень 2022 року 131 заклад вищої та професійно-технічної освіти в Україні (5.5 відс. таких закладів) зруйновано внаслідок обстрілів. Повністю переміщений професорсько-викладацький склад 72 закладів, які знаходилися в реґіонах під загрозою бойових дій та окупації. Загалом українські навчальні заклади втратили понад 20 відс. лабораторій, бібліотек та техніки. О. Кісь нагадала про статус України як технологічного лідера та зазначила, що російські атаки є стратегічно націлененими, зокрема, на освітню та комунікаційну інфраструктуру.
Трохи більше половини навчальних закладів в Україні пропонують навчання дистанційно, решта – у гібридному форматі. Кількість українського студентства значно скоротилася: понад 24 тис. студентів виїхали з України, що передбачає значний відтік інтелектуального потенціялу в майбутньому. Оскільки війна затягується, ці студенти закінчуватимуть навчання та працевлаштовуватимуться за межами України. Існує велика нестача вчителів. Відсутність доступу до Інтернету є критичною перешкодою для продовження викладання у школах: 80 відс. шкіл не можуть підтримувати онлайн-навчання. Вчителі та співробітники оплачують доступ до інтернету з власної кишені. Деякі науковці знайшли тимчасовий притулок у західних університетах, де вони продовжують свої дослідження та викладають дистанційно; багато хто живе як ВПО в інших реґіонах України; деякі з найсміливіших залишаються в містах, що перебувають під загрозою бойових дій. Їх героїчна самопожертва долає труднощі та нестатки, але постає питання, як довго освітяни (більшість з яких жінки) зможуть це витримати.
У відповідь на презентації спікерок Е.Трюдо визнала негайні та численні наслідки війни та підтвердила довгострокову прихильність Америки до України, завдяки якій Україна матиме ресурси, необхідні для перемоги. Під час її роботи в Пентагоні, Е. Трюдо спеціялізувалася на Україні і добре розуміє, що зброя є нагальною потребою – втім, не лише зброя. Має відбуватися розслідування військових злочинів, мають діяти ефективні санкції Росії. Вона зазначила, що Н. Дінардо має досвід у боротьбі з торгівлею людьми, про що він також говорив. Дінардо та Трюдо зазначили, наскільки важливо почути голоси третіх сторін, окрім США та України, з усіх питань, пов’язаних з наслідками війни Росії проти України.
Е. Трюдо наголосила на важливості зберігати енерґію проукраїнської спільноти, щоб продовжувати розповідати історію України, посилювати наратив про Україну, зміцнювати міжнародну солідарність та використовувати всі можливі засоби для притягнення Росію до відповідальности за її неспровоковану та варварську аґресію. Вона рекомендувала стратегію зустрічей представників української громади з дипломатами інших країн для їх інформування про стан справ в Україні, особливо у зв’язку з жіночими питаннями та роботою місцевих неурядових організацій. Інформація потім має включатися до дипломатичних нот та входити до системи інформування національних урядів. Вона відзначила, що важливо залучати країни Пів-денної Америки та Африки до спільного фронту з метою якнайшвидшого припинення війни, ціну якої платять люди по всьому світу.
За словами Трюдо, Російська Федерація є „майстром“ дезінформації і намагається представити війну як конфлікт між США та Росією. Вона закликала українські громади по всьому світу співпрацювати з міжнародними ЗМІ, щоб донести до громадськості інформацію про природу війни. Це війна проти демократії та демократичного світу. Вона додала, що „народ України накреслив для демократії лінію на піску“.
Наприкінці зустрічі, С. Зелик подарувала Е. Трюдо вишукано розписану українську писанку – знаковий символ України. Вона розповіла про українську леґенду, згідно з якою світ існуватиме доти, доки люди розписуватимуть писанки. Як кураторка виставки в УІА під назвою „Писан-ка: символ надії“, С. Зелик запросила людей та інституцій з усього світу надсилати писанки на виставку з подвійною метою. По-перше, щоб забезпечити виживання світу, а по-друге, щоб передати Україні всі зібрані писанки після закінчення війни.
Із заключним словом виступила М. Заяць. Її посил був дуже чітким: історично імперії розпадаються, і прийшов час покласти край Російській. Необхідно повністю відновити кордони України до 2014 року, а війна, яка триває вже більш ніж 200 днів, має завершитися невтралізацією Росії. „Україна, – підкреслила вона, – переможе, оскільки Україна та українці не мають іншого вибору, окрім перемоги“.