12-19 жовтня у рамках діяльности й у співпраці з Українським кризовим медіяцентром відбулася візита групи журналістів з України до Естонії. Про це розповів один з учасників української делеґації, відповідальний редактор Черкаського сайту „Прочерк” Назарій Вівчарик.
Зустріч українських журналістів з посадником Тарту Урмасом Клаасом.
Знайомство з Естонією для мене почалося ще з летовища „Київ“ ім. Сікорського в Жулянах, де зустрів знайомого, який летів у цю балтійську країну на працю. Від нього я дізнався, що в Естонії є понад 100 тис. людей українського походження. Вже під час зустрічей з високопосадовцями цієї країни почув і таке: згідно даних податкової служби 18 тис. українців працюють в Естонії леґально і оформлені належним чином.
Естонія справила на мене велике враження. Такою країною могли бути і ми, якби після відновлення незалежности пішли відразу шляхом реформ, поставили собі за мету бути в Европі і НАТО. Тож, хоча в Естонії лише 1,3 млн населення, що вдвічі менше, ніж у Києві, та середня платня сягає вже 1,500 евро. Нині ця країна одна з найрозвинутіших у Европі. А вона ж не має нафти, газу, золота, алмазів… Проте має гордий згуртований народ. Естонці люблять свою північну землю. Такою є і влада. Тож попри великі можливості займатися молочарством, скотарством, вона спрямувала зусилля на технологічний розвиток, зосередилася на комп’ютеризації країни і всіх сфер життя. Тож нині в пляні комп’ютеризації Естонія чи не на першому місці у світі. До слова, відомі нам всім Skype та Bolt – винаходи саме естонські.
В Естонії немає олігархів, проте тут є домовленості між політичними партіями щодо ЕС і НАТО – це теми, які не обговорюються і на яких не спекулюють. Повітря набагато чистіше, як у нас, бо те, що вилітає з труб, контролюється. Усе для людей! У Таллінні навіть громадський транспорт для зареєстрованих жителів – безкоштовний. Тут немає купи поліціянтів навколо президентського палацу в парку у центрі столиці. А Верховний суд розташований не в Таллінні, так само як і найпотужніший університет країни. Тут не треба купувати воду, бо її можна пити з водогону.
В Естонії відразу після здобуття незалежности розставили крапки над „і” стосовно минулого. Тому радянський період називають окупацією, не підміняючи поняття. Не забувають сталінські репресії, цензуру, примусове переселення народів. І музей тих часів є Музеєм окупації.
Тарту – це особливе місто, друге після Таллінна за величиною, інтелектуальний центр Естонії. Европейська комісія переконана, що 2024 року це місто буде Европейською столицею культури. Таллінн мав такий титул у 2011 році. Тут працює єдиний в Естонії клясичний університет, заснований 1632 року королем Швеції Густавом II Адольфом.
Під час роботи конференції Східнього партнерства.
Зараз в університеті навчається понад 18 тис. студентів, працює 165 професорів. Університет має виставку дивовижних скульптур. Свого часу радянська влада вивезла справжні цінні скульптури до Воронежа, тож тут – копії. Справжні пішли, мабуть, на генеральські дачі.
У минулому в Тартуському університеті здобули освіту та викладали чимало українців – студентів та вчених, зокрема один із засновників Кирило-Мефодіївського товариства Микола Гулак, брат Лесі Українки Михайло Косач, член Центральної Ради Олександр Крупський.
Українські журналісти на власні очі побачили у виборчий тиждень, як працюють в Естонії виборчі дільниці – на відкритому повітрі в парках, в освітніх закладах чи в торгівельних центрах. У виборах брали участь 136 виборчих спілок і 8 партій.
Одним із важливих пунктів візити українських журналістів до Естонії була також участь у конференції Східнього партнерства. Ми побачили наскільки турбує Европу ситуація в Україні, яку часто згадували і не в негґативному контексті.
Україні є чого повчитися в Естонії. Вона є прикладом того, як колишня радянська республіка, практично не маючи ресурсів, зуміла мобілізуватися і збудувати достойне для людей життя. Водночас самі естонці захоплювалися нашою нескореністю в боротьбі з аґресією Росії.
Вони вірять в нашу перемогу і сподіваються, що Україна буде надійним партнером Естонії.