При закінченні Другої світової війни багато українських політв’язнів німецьких карцерів вийшли на волю завдяки американським визволителям. Німецькі табори праці та смерти 1940-их років були основані на сталінських таборах СРСР з 1930-их років. Американські вояки згадували для історії, що найкращою зброєю успішного допиту американцями німецьких в’язнів вермахту чи спецслужб було їх настрашити, що вони опиняться у радянських таборах. Самі німці, знаючи обставини своїх страшних таборів, найбільше боялися опинитися у радянських. Тому вони часто здавалися американцям.
Ці українці, повернувшись до життя, згодом оформили у діяспорі організацію Світова ліґа українських політичних в’язнів з різними крайовими мережами. Їхня місія була подвійна: політична, а також колеґіяльна – передача дійсности пережитого ними і збереження пам’яти своїх національних колеґ, котрі не дожили до звільнення.
Мій батько, Евген Лозинський, був арештований 21 вересня 1941 року і ув’язнений в концтаборі Авшвіц. Його звільнили американці в травні 1945 року.
Українські політичні в’язні німецьких таборів були незаперечним доказом не тільки страждань української нації від німців, але також боротьби українського народу проти німецького поневолювача. До речі, Конґрес США виразно стверджує:
„Під час нацистської окупації України під час Другої світової війни загинули приблизно 3,5 млн українського мирного населення і 3 млн українських вояків“. Таке твердження не можна було знайти у американському законодавстві навіть 40 років тому.
Але навіть попри це ствердження, загалом світ досі не цінує ролі, яку відіграли українці у Другій світовій війні. Українські воїни, політв’язні – це найкращі свідки нації, котра не мала власної держави, не могла популяризувати власної історії та переживань.
Спадок цієї історії є спадком України, а також пам’яттю її титульної нації. Третина українців розпорошена по цілому світі. Це відкриває нові можливості міжнародного спілкування та співжиття. До цих можливостей належить і відкриття прикритої навмисне різними ворогами і призабутої через мізерні можливості мандрівної роками власної історії. Свідками є досі не розкриті документи, свідчення, які треба розповсюджувати, перевидавати збірки документів. Наші великі жертви кличуть нас до цього діла. Сьогодні існують всі можливості для цього. Потрібно тільки бажання.
Ню-Йорк