ПАСЕЙК, Ню-Джерзі. – Кожного ранку на шкільному майдані в центрі міста лунають гимни України й США. Школярі та вчителі підспівують, тримаючи руку біля серця. Так починається день в український школі – єдиній немуніципальній школі, що збереглася в місті.
„Колись приватних шкіл у Пасейку було чимало, – каже Андрій Дудкевич, настоятель парафії св. Миколая, якій належить школа. – Але з розвитком публічних освітніх закладів, де навчання безкоштовне, вони не витримали конкуренції. Вижила лише наша школа“.
У Пасейку із 70-тисячним населенням мешкають тисячі українців. Розповідає вчителька Патриція Бальзарек: „Навчання у школі ведеться англійською мовою, проте двічі на тиждень в усіх клясах проходить урок української мови та літератури. Мої першоклясники теж вивчають українську мову, хоча, звісно, не всі добре нею володіють, бо не всі тут етнічні українці“.
На скляних дверях школи, над якими майорять американський та український прапори, намальовано великі писанки – Великдень тут відзначили за світовою традицією, ще 4 квітня. Секретар походження Ірина Лесів розповідає, що навчання у школі платне, але недороге: 3,500 дол. на рік. Якщо родина віддає до школи двоє чи більше дітей, то отримує великі знижки.
„Українців у нас близько 60 відсотків, – каже вона. – Є чимало вихідців із латиноамериканських країн, близько п’ятнадцяти поляків, чотири грузини. Раніше навіть росіяни навчалися. Представлені різні раси та релігії. Були навіть мусульмани. Школа розрахована на всіх. Але всі мають вивчати нашу мову, шанувати культуру й традиції“.
При школі діє дитячий садок, куди дітей віддають із чотирьох років.
Отець Андрій Дудкевич.
Склад учителів теж багатонаціональний. Директорка школа – монахиня ордену Сестер-служебниць Еліана Ільницька родом із Бразилії, керує школою в Пасейку вже дев’ять років. За її словами, у школі працює 15 учителів, які читають англійську та українську мови, математику, науки (збірний предмет, де вивчають хемію, фізику, біологію), соціяльні студії (історія та географія), інформатику, музику, фізкультуру та релігію.
Релігія – обов’язковий предмет, який учні вивчають щодня, оскільки школа як освітній заклад підпорядковується римо-католицькій архієпархії й готує школярів за програмою католицьких середніх шкіл.
Діти навчаються до восьмої кляси, а далі йдуть у так звану „вищу“ школу – у дев’ятий-дванадцятий класи. Щоб вступити до університету, вони мають закінчити „вищу“ школу.
Діти потрапляють до школи за рекомендацією батьків. Якщо діти мають проблеми з навчанням, відстають, з ними займаються спеціяльні вчителі.
Із запровадженням карантинних обмежень попит на українську школу різко зріс, і наступного року учнів очікується на 30 відс. більше.
Зараз навчаються 102 учні, наступного року буде більш як 130.
„Престиж української школи зростає, тож нам доведеться розширятися, – говорить о. А. Дудкевич. – Парафії належить кілька будівель і одну з них ми віддамо під кляси. Ми не можемо дозволити собі таку платню, як у публічній школі, де за все платить місто, бо в такому разі школа не виживе. Але підготовка в нас значно якісніша. У публічних школах навчаються всі, у тому числі й діти з неблагополучних родин. Криміногенна обстановка у великих навчальних закладах теж змушує батьків замислитися. Держава не надто допомагає приватній школі, але й не диктує свої умови. Підтримує тим, що надає вчителів для дітей з особливими потребами, виділяє ресурси на встановлення безпечних вікон і дверей, закупівлю комп’ютерів, забезпечує підручниками (батьки їх не купують)“.
Тих коштів, які платять батьки, не вистачає на її утримання, і парафія змушена підтримувати заклад за рахунок пожертв та різних бізнес-проєктів. Головний із них – виробництво вареників, яке нещодавно розгорнулося буквально у промислових маштабах. У Пасейк під замовлення доставили з Европи машину з виробництва вареників, яка обійшлася парафії в кілька десятків тисяч долярів. Раніше ліпити вареники щотижня збиралося кілька десятків жінок і всі гуртом могли наліпити близько тисячі штук. Також припинилися доходи від інших джерел – виступів творчих колективів, які заробляли на співах, танцях, музиці… Довелося замовляти машину для вареників. Її продуктивність – 56 штук на хвилину. За один день можна виробити до 15 тисяч. Переважно роблять з картоплею та квашеною капустою, хоча машина може ліпити з чим завгодно. Розвозять їх по крамницях, ресторанах, годують дітей у школі.
Парафії св. Миколая – майже 120 років. Школі – 75. Українська церква колись викупила під школу приміщення в єврейської громади, яка мала там будинок для престарілих. Місцевість так сподобалася українцям, що вони вирішили збудувати біля школи церкву і купити кілька будинків навколо. Церква і школа залишаються осередком українства в північній частині штату Ню-Джерзі.