Лист з Краматорська написав Василь Кук: „Як сказано в Книзі пророка Єзекиїла (14:12): „І було мені слово Господнє таке: „Сину людський, коли згрішить проти мене земля, споневіряючи, то я простягну руку на неї і зламаю їй хлібну підпору і пошлю на неї голод й вигублю з неї людину й скотину“. Так воно й виходить. У нас тут земля така, як ото кажуть, хоч на хліб намазуй, а що з неї поробили? Так спаскудили шахтами та хемією, що не дай Бог. От вона й мститься“.
На жаль, це гірка правда. Документ „Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні“ свідчить: „Сучасне використання земельних ресурсів України не відповідає вимогам раціонального природокористування. Порушено екологічно допустиме співвідношення площ ріллі, природних кормових угідь, лісових насаджень, що неґативно впливає на стійкість аґроландшафтів. Розораність земель є найвищою в світі й досягає 57 відс. території України та майже 80 відс. сільськогосподарських угідь, 6.5 млн. гектарів земель із 43 млн. гектарів вже втрачено. Інтенсивне сільськогосподарське використання земель зумовлює зменшення родючости ґрунтів у зв’язку з їхнім переущільненням, втратою структури, водопроникністю та аераційною здатністю з усіма екологічними наслідками.
Із ґрунту кожного року виносяться мільйони тонн гумусу, азоту, фосфору й калію. Значної екологічної шкоди земельні ресурси зазнають унаслідок забруднення ґрунтів викидами промисловости (важкі метали, кислотні дощі тощо) та використання засобів хемізації в аґрарному секторі. Ситуація із забрудненням ґрунтів ускладнилася після аварії на Чорнобильській АЕС. Радіонуклідами забруднено 74 райони 11 областей України. З використання вилучено 119 тис. гектарів угідь, у тому числі 65 тис. гектарів ріллі.
Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (FAO) запустила „Українське ґрунтове партнерство“, яке опікуватиметься питанням якости земель. Та чи зможе воно призупинити нищівні наслідки роботи „радянської“ аґросистеми, коли домінувала екстенсивна система збільшення продуктивности за рахунок розширення посівних площ і яка використовується досі? Наслідком стали розорані землі, які краще було б не чіпати: піщані заплави, береги річок, у деяких випадках землі з крутими схилами. Використання цих земель з екологічної точки зору є недоцільним.
Еколого-економічні збитки від деґрадації оцінюються у близько 40 млрд. грн. Водночас погіршується і якість продукції. Тільки здорові ґрунти можуть забезпечити якість рослин, води, повітря, здоров’я тварин і людини.
Основне завдання „Українського ґрунтового партнерства“: поглиблення співпраці з Ґльобальним ґрунтовим партнерством, не лише відтворення, а й непогіршення стану ґрунтів. Вже зараз слід вжити заходів, щоб зупинити подальшу земельну деґрадацію. На проблемних ділянках ріллі зробити сіножаті або пасовища. На Поліссі піщані землі варто засадити лісом.
В Україні вже наявне досить суворе законодавство, яке реґулює використання особливо цінних ґрунтів лише з дозволу Верховної Ради України. Але за останні три її скликання жодного разу не давалася згода на зміну призначення особливо цінних земель чи виведення їх із сільськогосподарського обігу.
Потрібно менше застосовувати засоби хемізації сільського господарства. Особливо це стосується отрутохемікатів, які вбивають мікрофлору ґрунтів. Головна проблема з охороною земель полягає в тім, що практично весь аґробізнес працює на орендованій землі. Коли аґрарій бере землю на сім років в оренду, він робить все для того, щоб отримати максимум прибутку. Якби ця земля була його власністю, він би зовсім по-іншому до неї ставився.
Україна, яка володіє унікальним ґрунтовим покривом, яка проголосила аґрарний сектор пріоритетом свого розвитку, має визначитися вже сьогодні — чи залишить нащадкам сплюндровані землі, схожі на пустелю, чи вже сьогодні спробує зупинити біду.