12 листопада 1955 року в австралійському місті Мельборні народився громадський та політичний діяч української діяспори, перший заступник президента Світового Конґресу Українців, голова комісії з визнання Голодомору геноцидом проти українського народу, офіційний представник Торгово-промислової палати України в Австралії Стефан Романів. Його батько Ілько Романів, родом із Тернополя, прибув до Австралії у 1949 році, мати — німкеня з походження, народжена в німецькому місті Штутґарті.
С. Романів від юних літ відвідував Українську греко-католицьку церкву в Мельборні, Рідну українську школу. Закінчив педагогічний університет у Мельборні, працював учителем початкової школи.
Відзначаючи своє 65-ліття, С. Романів, може відзначати й 50-ліття своєї громадської праці, якщо брати за початок відліку його участи у роботі молодіжних організацій українства на австралійських теренах.
До Австралії вже при кінці 1940-их pоків прибули члени Спілки Української Молоді (СУМ) з Німеччини й Австрії. Невдовзі вони почали творити свої гуртки й осередки в переселенчих таборах, головно в околиці Сіднею. Пізніше постали осередки в Мельборні, Аделаїді, Перті та інших містах Австралії. У 1951 році відбувся організаційний крайовий з’їзд СУМ. Головою крайової управи СУМ в Австралії С. Романів став у 1984 році й перебував на цьому становищі рівно 10 років. Але серед делеґатів ХІ Крайового з’їзду СУМ у Мельборні 25-26 березня 1978 року знаходимо С. Романіва, як члена осередку ім. Гетьмана Івана Мазепи у Мельборні, де він був головним виховником та провадив осередком до 29 липня 1984 року, коли був одноголосно обраний головою Крайової управи.
С. Романів рано ввійшов і до складу ОУН під проводом Степана Бандери й від 13 квітня 2009 року, понад 11 років, очолював бандерівське крило ОУН у цілому українському світі. Саме за очільництва С. Романіва від 1991 року став з’являтися квартальник „Наша мета“, виходив англомовний журнал „Ukrainian Review“.
Серед громадських організацій українства в Австралії слід відмітити Союз Українських Організацій в Австралії (СУОА), який натепер очолює С. Романів, як центральне об’єднання українських громадських організацій Австралії для координації їх праці та репрезентації назовні. СУОА плянує спільні акції, контактується з австралійськими урядовими чинниками та об’єднаннями інших етнічних груп, допомагає у справі українського визволення, плекає українське шкільництво, популяризує українську культуру, входить в українську загальнодіяспорну структуру. Управа випускає неперіодичний „Бюлетень СУОА“, а у 1966 році СУОА у співпраці з НТШ видав солідний збірник матеріялів до історії поселення українців в Австралії „Українці в Австралії“.
21 вересня 1986 року відбулися загальні збори Української Громади стейту Вікторія (УГВ), на яких головою став С. Романів. Управа шукала нових методів для приєднання молодшого покоління до УГВ. Було випущено українською і англійською мовами брошуру „Хто, як не ми?“, в якій насвітлено ролю громади в збереженні національної ідентичности українців в Австралії. Зроблено заходи спровадження українських біженців в Польщі, які опинилися в Австрії, Греції й Італії. Наладнано інформаційну службу.
Серед голів (старост) молодіжного катедрального хору при Українській католицькій церкві Верховних апостолів Петра і Павла в Мельборні був С. Романів.
Він був також керівником та вчителем Української братської школи ім. Митрополита Андрея Шептицького в Мельборні в 1980-96 роках.
Разом з дружиною Настасією С. Романів має двох дорослих дітей Петра і Терезу та внуків. Він нагороджений Відзнакою Президента України – ювілейною медалею „25 років незалежности України“, орденом „За заслуги“ трьох ступенів за вагомий особистий внесок у зміцнення авторитету України у світі, популяризацію її історичних і сучасних надбань, активну громадську діяльність, вагомий особистий внесок у висвітлення правди про Голодомор-геноцид 1932-1933 років в Україні.
2012 року, завдяки зусиллям у тому числі й С. Романіва у Києві було відкрито повноцінне Посольство Австралії та започатковано перемовини щодо встановлення безвізового режиму між Україною та Австралією.
С. Романів часто подорожує та довший час працює в Україні і для української справи, намагаючись згуртувати таке розкидане по світах українство в єдину національну спільноту. Як було сказано, жнива у нас великі, а робітників подібних Стефанові Романіву, на жаль, мало.
Лохвиця, Полтавська область.