Віра Вовк померла на 97-му році земного життя 16 липня 2022 року в Ріо-де-Жанейро. Від народження в українському Бориславі й до останніх днів високо сповідувала чин української патріотки в поезії й прозі, у повсякденному служінні землякам, котрі намагалися любити Україну її любов’ю. Боже надхнення, дароване їй під час хрещення Андрієм Шептицьким, вона удосконалила до Божої мудрости:
„Дай мені більше любити, ніж бажати любови, і серед горя радіти найменшою радістю. У малій ролі дай мені бути великою. Хай застидає на всіх престолах надісланий лист з Престолу небесного для гординь із сумною новиною“.
Це з останньої книги В. Вовк, виданої вже після її смерті. „Героїка“ – щоденникові записи поетки про війну в Україні, а також спроба подяки Всевишньому за даровані дні, людей і події. Вони прислужаться заповітом для її творчих ластівок – науковиць і поеток Юлії Григорчук, Ольги Смольницької, Надії Гаврилюк.
Востаннє вони бачилися в Києві 4 червня 2018 року в Національному музеї літератури на презентації збірки В. Вовк „Вселенна містерія“.
Саме молитва рятувала її з мамою під бомбардуваннями Другої світової війни. Після загибелі батька-лікаря, поневіряючись післявоєнною Европою, в німій чужині, вони бідували і вчилися. Оте пережите давнє відгукнулося болем на сучасні події.
В підвалах Маріюполя
Ридає Рахиля
Над мертвими дітками
Жертвами Ірода.
Минають століття,
Дубів крони – в хмарах,
Та все повертається
В нових анналах.
Повертаються весни
І нива зелена,
І родяться месники
В безстінних оселях.
Керівниця музею Києво-Могилянської академії Таїса Сидорчук доповідала на онлайн-конференції „Крізь століття твій голос лунає: до ювілею Віри Вовк“ 4 лютого 2021 року.
Перші 80 книг з приватної бібліотеки В. Вовк 1997 року були передані до наукової бібліотеки університету Національною комісією з питань повернення в Україну культурних цінностей при Кабінеті міністрів України. Створену іменну колекцію письменниця поповнювала 20 років без жодної сторонньої допомоги власним коштом. Творча, перекладацька і педагогічна діяльність професорки обумовила філологічно-літературознавчий характер колекції та наявність у ній видань багатьма европейськими мовами. Хронологічні межі охоплюють 200 років: найдавніша книжка „Faust“ J. W. Goethe побачила світ у Лейпциґу 1828 року, а найновіша – „Яблуко на Спаса (думки-спогади-молитви)“ датована 2021 роком авторства В. Вовк. Понад 300 книг колекції належать до категорії цінних та рідкісних друків, що були видані у XIX– на початку XX ст. у німецьких, польських, французьких, українських видавництвах.
У дарунку вмістилися автографи відомих українських мистців, діячів науки, культури і церкви. А ще 600 мистецьких творів, створених народними майстрами та професійними митцями з України, Бразилії, Мексики, Перу, Німеччини, Еспанії, Італії, Данії, Японії, Нікарагуа, Сенеґалу, хронологічні межі яких сягають 200 років.
В. Вовк залишила спадок, який за її ж поетичним висловом, „не можна ображати величаннями!“.
Надія Онищенко – директорка Центру гуманітарної співпраці з українською діяспорою