Ювілейний 20-ий Міжнародний конкурс з української мови ім. Петра Яцика його організатори плянували завершувати особливо святково. Це таки їхня перемога. Наперекір усім несприятливим обставинам (а їх таки було чимало!) патріотичний мовний маратон не тільки зберегли, а й значно урізноманітнили, збагативши цікавими сюжетами тестування конкурсантів і згрупували довкола цього проєкту широку українську громадськість. Відомі її представники входять до опікунської, наглядової та координаційної рад.
У засобах масової інформації не раз згадувалося протистояння Ліґи українських меценатів, котра незмінно опікується престижним мовним турніром, та прибічниками недоброї пам’яті Міністра освіти Дмитра Табачника, який багато разів пробував знищити конкурс. Тоді Міністерство освіти навіть зробило демарш: мовляв, надалі ми не маємо жодного стосунку до конкурсу – нехай Ліґа меценатів сама ним займається. Ми, тобто міністерство, організовуємо свій конкурс (у ньому була і література, і мова національних меншин, і ще хто зна що…). Це була майже катастрофа для мовного маратону, бо без дозволу освітянського міністерства навчальні заклади не сміли брати участь у цій громадській ініціятиві.
Така особлива українська псевдодемократія – в ній повсюдно живуть невмирущі рудименти „совка“. Важливо, що тоді кількадесят найвідоміших українських політичних, громадських та культурних діячів звернулися з ультимативними листами до президента, голови Верховної Ради та прем’єра, пояснюючи очільникам держави, що, виявляється, Міністер освіти Д. Табачник ставить себе вище за всю цю чолову трійцю української влади, ухвалюючи не узгоджені з нею рішення. Рішення, котрі компрометують її і ставлять в двозначну позицію. І конкурс таки тривав!
А тут вже після засідання жюрі, котре визначило переможців та призерів 20-го мовного турніру, через пандемію коронавірусу в Україні було запроваджено суворий карантин, котрий забороняв велелюдні зібрання. Отже, заплянованого аншлаґу в столичному театрі ім. Івана Франка (а всі закриття відбувалися з аншлаґом!) бути не могло. Й урочиста церемонія нагородження переможців, призерів та вчителів відкладалася на невизначений час. Провести її пощастило аж у вересні. Було це не велелюдно. Виконавча дирекція Ліґи українських меценатів прохала всіх тих, хто мав одержати грошові премії, не їхати до столиці, де в Митрополичих палатах Софії Київської готувалося офіційне закриття конкурсу.
Тільки семеро киян змогли взяти участь у церемонії, одержавши свої винагороди. Всім іншим – а їх понад 70 – гроші були переказані на їхні банківські картки. А якщо молодші школярі ще не мають карток, то гроші прийшли на картки їхніх батьків. Одне слово, Ліґа українських меценатів виконала всі свої фінансові зобов’язання перед конкурсантами та вчителями. Хоч святкового фаєрверку не було, але було логічне завершення конкурсу і відзначення всіх його „іменинників“.
Були тривалі дискусії з приводу доцільности проведення мовного маратону в умовах пандемії. Часто звучали пропозиції відкласти його до кращих часів. Але організатори конкурсу вирішили: якщо відкладати такий масовий, широкоформатний проєкт, то можна і взагалі загубити його. Після консультацій з Міністерством оборони було прийнято рішення провести відкриття конкурсу в День української писемности та мови у столичному військовому ліцеї ім. Івана Богуна. До речі, ліцеїсти всі роки беруть активну участь у мовному турнірі і незмінно серед переможців його на національному рівні є представники ліцею. Як і часто премії за перемогу в конкурсі одержують представники навчальних закладів міністерства оборони. Жоден з таких закладів не лишається поза конкурсом.
Вся організаційна робота в цьому проєкті між виконавчою дирекцією Ліґи та Міністерством оборони характеризується узгодженістю дій і цілковитим порозумінням сторін. З ідеєю відкриття конкурсу саме в ліцеї ім. Богуна погодилося і Міністерство освіти, котре нині засвідчує свою готовність до порозуміння з Ліґою українських меценатів у всіх справах конкурсу. Здається, це буде „перезавантаженням“, котре дає всі підстави сподіватися на плідну співпрацю.
Й ось День української писемности й мови. Клюб ліцею. Національний прапор. Гимн України. Урочисте дійство. Вступним словом відкриває виконавчий директор Ліґи українських меценатів Михайло Слабошпицький. 20 разів він виконував цю роль, виголошуючи вступне слово перед початком кожного патріотичного мовного марафону і 20 разів вступним словом розпочинав офіційне закриття кожного конкурсу, 19 з яких відбувалися при повному аншлазі в славетному столичному театрі ім. Івана Франка. М. Слабошпицький пояснює, чому нині організатори конкурсу мусять задовольнитися таким форматом. Саме через пандемію коронавірусу та суворі карантинні вимоги це відкриття не велелюдне дійство, як це було кожного разу. Повідомляє, що були поради й пропозиції відкласти конкурс і відновити його лише тоді, коли скінчиться пандемія.
“„Але хіба можна відкласти життя?!“ – сказав промовець, – і на зборах Ліґи українських меценатів ми вирішили за непорушною традицією саме в День української писемности і мови відкривати цей конкурс і відкривати його саме у військовому навчальному закладі. В такий спосіб ми нагадуємо суспільству про те, що вже сьомий рік точиться російсько-українська війна. Ми віддаємо шану всім тим випускникам цього ліцею, які загинули, захищаючи Україну від російського аґресора. Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять полеглих у боях за Вітчизну.
Як і склалося в усіх відкриттях та закриттях мовного турніру, слово і тут мав незмінний голова жюрі конкурсу – директор Інституту української мови Національної академії наук України, доктор філології, проф. Павло Гриценко. Важливо, що в цій події взяв участь Уповноважений з питань захисту української мови Тарас Кремінь, який запевнив, що він не тільки особисто опікуватиметься патріотичним націєтворчим проєктом, а й відстоюватиме його перед усіма гілками влади.
На святковому дійстві було оприлюднено привітання організаторам конкурсу та його учасникам від Союзу Українок Австралії – незмінного колективного мецената конкурсу. Австралійські українки можуть пишатися: володарі їхніх грошових нагород уже є в усіх куточках України. Міністер Кабінету Міністрів Олег Немчинов також привітав присутніх з Днем української писемности і запевнив, що уряд буде значно прихильнішим до конкурсу, не випускатиме його з поля своєї уваги.
Користуючись нагодою О. Немчинов вручив Почесні Грамоти Кабінету Міністрів президентові Ліґи українських меценатів Володимирові Загорієві, голові жюрі конкурсу Павлові Гриценкові, Союзові Українок Австралії та Фундації ім. Івана Багряного (США), особисту подяку прем’єр-міністра України вручено незмінній прес-секретарці конкурсу Світлані Короненко.
Зворушливим був виступ відомого громадського діяча, заступника голови Всеукраїнського Товариства „Просвіта“, доктора педагогічних наук, академіка Академії педагогічних наук Георгія Філіпчука, якого добре знають у цьому ліцеї, оскільки він часто тут виступає з лекціями. Він розповів, що найближчими днями „Просвіта“ привезе від себе бібліотеку для ліцеїстів. До речі, прекрасну бібліотеку напередодні Дня писемности ліцеєві подарувала Ліґа українських меценатів.
Отже, столичний військовий ліцей ім. Івана Богуна подав сиґнал не тільки всій Україні, а й українській діяспорі: 21-ий Міжнародний конкурс з української мови ім. Петра Яцика розпочато!
Прес-служба Ліґи українських меценатів
Київ