Війна та економічні труднощі в Україні ускладнили, але не зупинили пляномірних розкопок у Батурині Чернігівської области, які щоліта проводить українсько-канадська археологічна експедиція. У цьому є велика заслуга спонзорів Батуринського історико-археологічного проєкту: Канадського Інституту Українських Студій (КІУС), Понтифікального Інституту Середньовічних Студій (ПІСС) та Дослідного Інституту „Україніка“ у Торонто. Попередній директор КІУС, провідний історик Гетьманщини, проф. Зенон Когут є академічним дорадником Батуринського проєкту. Президентом Дослідного Інституту „Україніка“ є екзекутивний директор Крайової Управи Ліґи Українців Канади Орест Стеців.
Щедрий ґрант на археологічні дослідження Батурина в 2016-2017 роках зробив Східньоевропейський Дослідний Інститут ім. В’ячеслава Липинського у Філядельфії. У 2005-2017 роках Чернігівська обласна державна адміністрація щорічно виділяла субсидії на розкопки цього міста.
2016 року у розкопках Батурина брали участь 70 студентів і археологів з університетів Чернігова, Глухова і Сум. Минулого літа, за браком сумських студентів, Батуринська археологічна експедиція зменшилась до 50 членів. Її очолює археолог Юрій Ситий з Чернігівського національного університету.
Німецька порцелянова статуетка XVIІI ст., знайдена на фортеці Батурина. (Фото: Юрій Ситий).
Д-р Володимир Мезенцев (КІУС, Торонто) є виконавчим директором Батуринського проєкту в Канаді. Відомий історик Княжої Руси проф. Мартін Дімнік (ПІСС) бере участь в історичних дослідах Батурина.
Зародок міста, батуринський замок, заснували 1625 року за польського володіння Чернігово-Сіверщиною. У 1669 році велика й міцна фортеця стала політичною та військово-адміністративною столицею козацької держави. Батурин процвітав і досяг вершини свого розвитку за гетьманування Івана Мазепи (1687-1709 роки), найбільш знаного й шанованого на Заході серед українських гетьманів. 1708 року І. Мазепа у союзі зі Швецією підняв повстання за звільнення центральної України від зверхности Москви.
1-2 листопада того року повсталий Батурин атакувало російське військо. За допомогою зрадника воно вдерлось до фортеці, пограбувало й спалило місто дощенту і винищило козацьку залогу та усіх мешканців, разом 11 тис.-14 тис. українців. За наказом царя Петра І, нападники намагались навіки стерти з лиця землі Мазепину столицю, помститись непокірному гетьманові та його прибічникам і придушити антимосковський збройний виступ жорстоким терором, щоб залякати всю Україну.
Кахлі з декору печей споруд Кирила Розумовського.
Через півстоліття руїни й запустіння Батурина гетьман Кирило Розумовський (1750-1764 роки) привласнив і відбудував місто та повернув йому статус столиці козацької держави. 1764 року Російська імперія скасувала Гетьманат. Проте К. Розумовський продовжував розбудовувати й заселяти Батурин і розвивати його промисловість до своєї смерти у 1803 році. Після того останнього піднесення колишня гетьманська столиця впала у занепад і почала відроджуватись лише у незалежній Україні.
По завершенні маштабних натурних реконструкцій замку-цитаделі, гетьманських палаців, церков, державної скарбниці й судової палати, розбудови музеїв старожитностей та туристської індустрії від 2009 року Батурин став популярним центром туризму України. Протягом останніх трьох років зростає кількість відвідувачів музеїв та архітектурних пам’яток міста з України і з-за кордону (до 150 тис. туристів у 2016 році).
У 2016-2017 роках археологи продовжили розкопки на батуринський околиці Гончарівці, де І. Мазепа побудував свою головну резиденцію – прегарний цегляний палац на три поверхи з мансардою. 1708 року московське військо пограбувало й спалило цей визначний твір української архітектури.
Аналіза матеріялів розкопок фундаментів і розвалів стін, письмових джерел та малюнка руїн Мазепиного палацу на Гончарівці дозволила дослідникам відтворити його архітектурне рішення та декор. Вірогідно, на замовлення гетьмана, палац спорудили й оформили загалом у стилі зрілого центральноевропейського бароко. Однак, за дослідженнями В. Мезенцева, оздоблення фасадів будівлі керамічними полив’яними розетками було самобутнім прийомом архітектури Гетьманщини.
Під час розкопок залишків гончарівської вілли у 1995-2013 роках знайшли багато фраґментів розеток. Кругла форма цих деталів нагадує тарілки з сферично вигнутою центральною частиною й пласкими бортиками. Лицьова опукла сторона має рельєфні зображення розеток у вигляді стилізованих квіток різних фасонів і вкрита поливою білого, жовтого, зеленого, блакитного, бірюзового і темно-синього кольорів.
2017 року В. Мезенцев та художник Сергій Дмитрієнко (Чернігів) проаналізували численні фото знайдених уламків і підготували кольорові реконструкції шести типів цілих розеток технікою комп’ютерної графіки. Кожний тип має відмінний рельєфний квітковий і геометричний орнамент та переважно три-чотири підтипи розеток з варіяціями кольорів ґлязури, разом до 21 підтипа.
Ці деталі прибивали цвяхами низкою з чергуванням різних типів і підтипів. За реконструкцією екстер’єру палацу Гончарівки В. Мезенцева, на усіх трьох поверхах ці фризи прикрасили розетками різних діяметрів від 30 до 40 сантиметрів. С. Дмитрієнко підрахував, що на фасадах розмістили приблизно 264 розетки.
Спеціялісти відзначають високий технічний і мистецький рівень пічних кахлів, розеток та вставок з Мазепиним гербом гончарівського палацу, визнають їх цінними творами архітектурної майоліки українського бароко. Розетки були одною з найбільш численних і типологічно розвинутих категорій керамічного вбрання цієї споруди.
Висновки В. Мезенцева про оздоблення палацу Гончарівки розетками шести типів з 16-21 підтипом і палітрою не менше шести кольорів поливи доповнюють результати попередніх досліджень про використання там семи-дев’яти способів мощення і орнаментації підлог ґлязурованими й теракотовими плитками, біля 30 різновидів чепурних полив’яних різнобарвних пічних кахлів та двох варіянтів теракотових і ґлязурованих геральдичних плит. Ці дані свідчать про надзвичайну ошатність, коштовність та різноманітність керамічного декору головної резиденції І. Мазепи у Батурині.
За В. Мезенцевим, прийом оформлення її екстер’єру керамічними розетками перейняли з сакральної архітектури Києва між 1696-1700 роками. Це узгоджується з думкою Ю. Ситого про виготовлення усього набору керамічного вбрання палацу – розеток, пічних кахлів, геральдичних вставок та плиток підлог – досвідченими кахлярами, яких гетьман запросив з Києва. Очевидно, вони відформували розетки з місцевої глини у Батурині, але могли привезти з собою готові різьблені дерев’яні форми, в яких виробляли розетки для тогочасних храмів Києва.
Фраґменти малих керамічих пічних кахлів другої половини XVIІI ст., розписаних поливою у голяндському стилі.
У XVII-XVIII ст. за їхнім взірцем і, можливо, з участю київських майстрів керамічними розетками опорядили кілька монастирських церков Київщини, Чернігівщини та Полтави. Відзначимо, що палац Гончарівки був єдиною відомою мурованою житловою будівлею в Україні, яку прикрасили керамічними розетками (виключаючи пізні імітації кам’яниць козацької доби).
Таким чином, виняткове використання у декорі головної резиденції І. Мазепи в Батурині цього прийому оздоблення храмів передової київської архітектурної школи свідчить про унікальність, багатство і національний кольорит цієї споруди. Триповерховий дизайн, високохудожні керамічні ґлязуровані поліхромні облицювання та своєрідне поєднання західньої і української орнаментації барокового стилю виділяли столичний палац гетьмана серед цивільних будинків козацької держави.
2017 року археологи частково розкопали підмурки й котлован невідомої зруйнованої цегляної споруди Мазепиної садиби на Гончарівці. Досліди і визначення цієї будівлі завершать наступного літа.
Розкопки 2016 року на теренах фортеці та південного посаду Батурина виявили рештки дерев’яних хат міщан і козаків, 11 срібних і мідяних польських та російських монет, чотири пряжки й шість декоративних накладок з бронзи і латуні від козацьких шкіряних поясів, портупей та кінської збруї, уламок мідної ґарди шаблі, чотири свинцеві мушкетні кулі, чотири кремені від замків рушниць, залізне стремено, чотири мідяні ґудзики, три фраґменти мідних перснів та керамічну гральну фішку XVII-XVIII ст.
Тогоріч на південному посаді знайшли натільний хрест з мідяного сплаву XVII ст. Там рельєфно зображено Голгофський трираменний хрест зі знаряддями Страстей Христових по боках. На фортеці знайдено й різьблену кам’яну матрицю для відливання натільних хрестів. Ю. Ситий стверджує їхнє виробництво у Батурині в XVII-на початку XVIII ст.
У 2016-2017 роках експедиція продовжила розкопки маєтку генерального судді Василя Кочубея (після 1700 року) на західній околиці. У другій половині XVIII ст. К. Розумовський тимчасово володів ним і спорудив там три дерев’яні будинки. На думку Ю. Ситого, вони були управами гетьманської адміністрації, які розібрали у XIX ст.
Археологи розкопали частини фундаментів з цегли, що підтримували дерев’яні стіни двох споруд К. Розумовського. Вони опалювались печами, обличкованими вишуканими керамічними кахлями.
Торік там знайшли два фраґменти вузьких кахлів другої половини XVIII ст., прикрашені витонченим рослинним орнаментом, нанесеним темно-синьою ґлязурою по білому й жовтому фонах.
2016 року на фортеці знайшли половину малої прямокутної пласкої пічної кахлі, що розписана кобальтовою й білою поливою у голяндському пізньобароковому стилі. Там вціліли малюнки будинку та половини великої квітки. Кахлі такого формату, кольорів і стилю полив’яного розпису другої половини XVIII ст. знайдені у значній кількості в Києві, Ніжині та спорудах К. Розумовського у Батурині. В його батуринському палаці-музеї експонується п’ять цілих аналогічних плиток з малюнками ранньомодерних західньоевропейських будинків, веж і стилізованих птахів та половинок квіток по боках.
За В. Мезенцевим, знайдені у Батурині вузькі та мала прямокутна кахлі складали декоративні паски та карнизи на фасадах печей голяндського зразка між рядами більших плиток з головними композиціями, сюжетами й орнаментами. Знахідки кахлів з споруд К. Розумовського у Батурині виставлені в його палаці-музеї. Вони вкриті переважно кобальтовою й білою та іноді коричневою, зеленою, жовтою і бежевою-тілесною емаллю. Там збереглись фраґменти найбільш артистичних реалістичних і стилізованих зображень чоловіків у европейському одязі XVIII ст., квіток та краєвидів ранньомодерних західніх міст і портів з вітрильниками, обрамлених пишними рослинними й геометричними візерунками.
Ймовірно, К. Розумовський імпортував кращі та найдорожчі синьо-білі кахлі з Нідерляндів для оздоблення груб і ватранів у його амбітних палацах та державних установах. Він міг також використати певну кількість дешевших імітацій модних голяндських кахлів, котрі виробляли в Росії з початку XVIII ст. та, можливо, у гончарному цеху, який гетьман заснував у Батурині 1750 року. Можна гадати, що знайдені в Батурині пласкі кахлі періоду К. Розумовського, розписані брунатною, зеленою, жовтою та бежево-тілесною поливою, були українською продукцією. У малюванні таких плиток помітні впливи манери, сюжетів і орнаментів голяндської декоративної кераміки та їхня своєрідна народня інтерпретація в техніці різнобарвної ґлязури.
Зразoк керамічної полив’яної розетки з декору фасаду палацу Гончарівки (перед 1700 роком). Гіпотетична реконструкція В. Мезенцева та С. Дмитрієнка. Комп’ютерна графіка С. Дмитрієнка, 2017 рік.
Торішнього літа на фортеці уперше в Батурині знайшли малу порцелянову фігурку пана у европейському вбранні XVIII ст. Скульптура досконало виконана у реалістичній манері, але без деталізації, і пофарбована у шість кольорів. На думку В. Мезенцева, статуетка була виробом порцелянової мануфактури у Мейсені в Саксонії й привезена до Батурина за К. Розумовського. Вона могла прикрашати світлицю козацького старшини, шляхтича, чи заможного міщанина, або служити іграшкою для його дітей. Знахідки цінних пічних кахлів голяндського стилю та німецької порцелянової скульптури свідчать про европейські комерційні контакти та багатство, вишуканість культури й побуту еліти Батурина у період його останнього піднесення за К. Розумовського.
Цього року Ю. Ситий опублікував важливу статтю про дослідження експедицією цвинтарів на батуринських околицях. В ній арґументовано, що серед 25 похованих XVII-XVIII ст., яких археологи ексгумували на околиці Теплівці 2005 року, більшість становлять жертви нападу на гетьманську столицю царського війська у 1708 році. Там виявили кістяки дітей та чоловіків і жінок різних поколінь – членів кількох родин.
На південному посаді Батурина 2006 року розкопали поховання дитини в дерев’яній будівлі, що спалили 1708 року. У попередні роки в різних частинах міста археологи також виявляли могили мешканців, вириті поруч або серед руїн згорілих хат XVII-початку XVIII ст. Таких похованих Ю. Ситий впевнено ідентифікував як жертви каральної акції.
2017 року на Гончарівці експедиція дослідила залишки дерев’яного житла початку XVIII ст., що спалили разом з сусіднім подвір’ям І. Мазепи у 1708 році. В котловані цієї оселі знайшли чавунне ядро від гарматного обстрілу міста того року.
Розкопки Батурина 2016 року поповнили міський Музей археології рідкісними артефактами, які є важливими для вивчення керамічного декору житлових і адміністративних будинків гетьманської столиці та культури побуту гетьманів, старшини, шляхти й міщан. Нові археологічні дані розширили наші знання про місцеве виробництво металевих прикрас, хрестів-оберегів, предметів спорядження гетьманських козаків та їхніх коней, зброї й архітектурної майоліки, а також про західньоевропейські імпортні товари й мистецькі віяння у Батурині XVII-XVIII ст. Аналіза матеріялів поховань, розкопаних експедицією на околицях, виявляє археологічні свідчення про загибель цілих родин під час поголовного вигублення населення Мазепиної столиці.
Її останні студії детально висвітлені у науково-популярній книжечці „Археологічні досліди Батурина 2016 року. Керамічні оздоби палацу Івана Мазепи“ (Торонто: „Гомін України“, 2017, 32 стор. українською мовою, 75 кольорових ілюстрацій). Це видання можна придбати у канцелярії Крайової Управи Ліґи Українців Канади в Торонто за 10 дол. (416-516-8223: [email protected]) та у Видавництві КІУС в Едмонтоні (780-492-2973, [email protected], http://www.ciuspress.com/catalogue/history/361/arhaieologheichni-deoslidei-baturina-2016-r).
Наступного літа археологи продовжать польові досліди міста. Однак обтяжена воєнними витратами українська держава, напевно, не зможе надалі фінансувати цей науковий проєкт. В мирний час благодійна підтримка українців США та Канади досліджень Батурина була дуже важливою, а в теперішніх умовах вона врятує цей проєкт.
Найщедрішими меценатами вивчення батуринських старожитностей є св. п. поетеса Володимира Василишин і її чоловік, мистець Роман Василишин (Філядельфія), Андрій Малецький та Мотря Кузич (Ню-Йорк), Олександра Жолобецька-Місьонг (Лівонія, Мишиґен), д-р Юрій Іванчишин та д-р Вільгельміна Дегрот (Торонто). У 2016-2017 роках археологічні студії Батурина і підготовку публікацій підтримали дотаціями канадські меценати Фонду Катедр Українознавства при Гарвардському університеті, Український Історико-Освітній Центр у Савт-Бавнд-Бруку, Ню-Джерзі (директорка Наталя Гончаренко), Крайова Управа Ліґи Українців Канади (голова Роман Медик), Ліґа Українців Канади – відділ у Торонто (голова Борис Михайлець), торонтський відділ Ліґи Українок Канади (голова Галина Винник), Союз Українок Канади (Відділ ім. св. княгині Ольги, голова Наталя Ємець), Кредитова спілка „Будучність“ (головна управителька Оксана Процюк та управителька кадрів Христина Бідяк), Фундація „Прометей“ (голова Марія Шкамбара), Українська Кредитова Спілка (головний управитель Тарас Підзамецький), ресторан „Золотий Лев“ (власниця Анна Кісіль) та аптека „Healing Source Integrative Pharmacy” (власники Омелян і Зеня Хабурські) у Торонто.
Археологи звертаються до українських організацій, фундацій, компаній, громад і добродіїв у Північній Америці з проханням надалі підтримувати історико-археологічні досліди Мазепиної столиці й публікацію їхніх результатів. Будь ласка, надішліть Ваші чеки з пожертвами на адресу: Stan Kamski, Treasurer, Pontifical Institute of Mediaeval Studies, 59 Queen’s Park Cr. E., Toronto, ON, Canada M5S 2C4. Просимо виписати чеки на: Pontifical Institute of Mediaeval Studies (memo: Baturyn Project). Цей інститут надішле американським і канадським громадянам офіційні посвідки для сплачування податків. Усім установам і жертводавцям буде висловлено подяку в пов’язаних з проєктом публікаціях та публічних лекціях.
Додаткову інформацію про Батуринський проєкт можна отримати від д-ра В. Мезенцева у Торонто телефоном: 416-766-1408 чи електронною поштою: [email protected].