Ми спостерігали за ним протягом кількох років, намагаючись вивчити та відтворити його мозок на основі його поведінки. Я спілкувався з колишніми керівниками держав в Україні та керівниками Росії, Чечні, Білорусі та Німеччини. Я прочитав усе, що вдалося знайти про виховання Путіна. Ви не можете просто подивитися на когось по телевізору і сказати: „Це психопат“. Але Путін має попередній досвід, що сумісний з розвитком „кластера B“ найнебезпечніших розладів особистости – таких‚ як психопатія та нарцисичний розлад.
Що таке психопатія? Я використовую клекліянське визначення психопатії. Герві Клеклі у своїй „Масці розсудливості“ (1941) каже, що психопат виглядає нормальним і робить усе, щоб виглядати нормально. Але якщо ви глянете всередину, на його серцевинні риси, то всі психопати мають низький рівень емоційної емпатії. Вони дуже маніпулятивні, вони дуже хижі, вони дуже аґресивні. Всі вони прагнуть бути безстрашними принаймні до певного моменту. Вони безжальні, у них немає докорів сумління чи почуття провини. Вони черстві та мають грандіозне почуття власного еґо.
Психопати можуть бути первинними і вторинними. Вони мають подібну токсичну поведінку, але причини та біологічна психіятрія у них доволі різні. Первинний психопат зароджується у віці до двох-трьох років від народження через генетичний процес, який називається „епігенетичне маркування“, коли реґуляція ключових генів практично назавжди змінюється через травму та вплив на генетичні регулятори стресу генів гормонів стресу, таких‚ як кортизол, – і таким чином гормонів у лобовій та скроневій частках.
У той же час вторинні психопати, тобто „соціопати“, можуть бути не так незворотно змінені травмою (такою, як серйозна емоційна чи фізична травма, сексуальне насильство або знущання) через менш сприйнятливу генетичну структуру. Бути соціопатом і психопатом – різні речі. Соціопат розуміє, що те, що він робить, є аморальним, поганим або злим, але все одно робить, – натомість психопат вважає те, що він робить, справді нормальним. Він вірить у це. Це частина історії вродженої особистости, справжнього психопата: він справді вірить у власне розуміння речей. Це не хитрість у звичайному розумінні для нормальних людей, які поводяться погано. Путін, здається, має ці риси.
Що характерно для всіх „хижацьких“ розладів особистости кластера B: психопати, як і хулігани, завжди шукають у своїх жертвах слабкість. Вони талановито читають думки людини чи групи, на яку збираються полювати. Психопати – свого роду внутрішньовидові хижаки, хижацькі щодо інших людей. Як будь-якого аґресора, їх провокує слабкість. Це те, що вони впізнають найкраще. Вони дуже добре вміють читати емоції та наміри інших людей, навіть якщо самі нічого не відчувають. Інакше кажучи, їм недоступна „емоційна емпатія“. І навпаки – вони мають прекрасну „когнітивну емпатію“, тому знають, що відчуваєте ви, ваші страхи, ваші емоційні триґери та бажання. І вони маніпулюють цим, щоб отримати те, що хочуть від своєї здобичі: фізичну відповідь, гроші, секс або просто радість „володіти кимось“.
Психопати розуміють, що ви відчуваєте. Зчитувати в такий спосіб інших людей – основа їхнього існування. Нормальна людина з такою здатністю радше постарається допомогти тому, хто відчуває стрес, а психопат скористається слабкістю й ізоляцією іншого, щоб у слушний момент завдати удару. Ключовий засіб Путіна полягає в тому, щоб не чекати, поки хтось стане сильнішим, а вдарити, коли він найслабший. Найкращим та самовитренуваним психопатам вистачає терпіння вичікувати місяцями, роками, хоч десять років, поки їхня жертва не проявить вразливости.
Путін володіє всіма тими якостями, які кваліфікують його не тільки як клекліанського психопата, але і як злісного нарциса. Він також і садист, він виявляє ці схильності – ми не знаємо, наскільки, але це відносить його до Темної тріяди [Темна тріяда в психології – це група, що охоплює три риси особистості: нарцисизм, макіявеллізм і психопатію]. Гірше просто не буває. Але якщо ти розумний, то можеш здаватися нормальним.
Травма Путіна
Окрім важкого дитинства, у дорослому житті Путіна було кілька травм, одна з яких очевидна – розпад Радянського Союзу, який, зокрема, привів до створення сучасної незалежної України. Це було схоже на травму молодого Гітлера, коли він вірив, що Німеччину зрадили перші лідери Веймарської республіки в 1918 році‚ наприкінці Першої світової війни. Іншим ключовим чинником є друга доросла травма Путіна в 2011 році, коли він підіграв Заходу в поваленні Каддафі в Лібії, що привело до насильницької зміни режиму – чого сам Путін глибоко боїться. Все неявне розкрилося в останні кілька років, а особливо яскраво – в останні кілька тижнів до 24 лютого. Путін, як і Гітлер, вийшов зі сховку. І він справді поводиться більше як психопат – на відміну від соціопата чи когось, хто просто має неґативні дивацтва.
Філософ Жозеф де Местр зазначав, що диктаторські лідери (байдуже, ліві це чи праві, базовані на релігійному джихаді чи хрестових походах) завжди посилаються на минуле, щоб виправдати свої дії.
Головне, за де Местром, – завжди звертатися до давньої, непрозорої, туманної історії свого мітичного народу. Отже, Путін, здається, слідує такому наративу про мислення в глибоких темних історичних термінах: це могли бути вікінги, Балтія, аж до Донбасу, Київська Русь, яка правила річковими системами від Балтії до Криму і використовувала їх для торгівлі. Такі посилання на мітичне минуле стали ключовими у путінській „реконкісті“ Донбасу та Криму.
Пошкодження ментальної спроможности
Путін поводиться так, ніби у нього важкий туман у мозку. Неможливо вгадати, що це спричинило. Може бути все, що завгодно – від третинного сифілісу до пухлини головного мозку чи якогось деґенеративного розладу мозку. Але оскільки він змінився з театральности та нарцистичности на параноїка, став дуже недоброзичливим, дуже компульсивним та дуже турбулентним, частина його мозку може деґенерувати далі. Наприклад, частина його нижньої префронтальної кори головного мозку та передня скронева частка можуть перебувати у стані деякої деґенерації. Раніше він ніколи не виявляв імпульсивности, але сьогодні цього крутого аґента КҐБ і чудового гравця в покер немає. Сталося щось фундаментальне – і припущення про неврологічну деґенерацію, безумовно, цілком вписується в картину.
Ілюзія раціональности
Якщо ви спитаєте про логіку дій у терориста чи сталініста, то вони завжди можуть навести „логічні“ причини. Для них усе, що вони роблять, є раціональним, виправданим і добрим. Те саме і з психопатами. Це називається „екстерналізація провини“: у всіх своїх провинах вони звинувачують інших. І вони направду вважають, що є володарями народів. Якщо ти не дотягуєш до їхнього рівня, якщо ти поганий боєць, якщо ти менша, слабша людина, то вони абсолютно тебе не поважають. Так чинять аґресори і психопати, а також диктатори з рисами соціопатії та психопатії. Для Путіна така поведінка раціональна.
Немає єдиного визначення моральних норм, яких би дотримувалося більшість. Були часи, цілі століття французького гуманізму, потім епоха Просвітництва, коли вважалося, що виховання вирішує все, що при народженні людина – tabula rasa, чистий аркуш. Останні півтора десятка років біхевіористських та генетичних досліджень у галузі нейропсихології спростовують цю концепцію. Більшість базових особистісних якостей зумовлені генетично, проте можуть відбутися суттєві зміни експресії цих генів, генів схильности через епігенетичні процеси, що відбуваються в ранньому віці – наприклад, якщо дитина залишається без батьків і зазнає насильства у віці від народження до двох-трьох років. Такий досвід може послужити епігенетичним тригером для перетворення на психопата. А психопати живуть у своєму власному світі, де вірять у правильність усіх своїх вчинків. Їм марно наводити мораль в якості арґументу, бо вони мають власне уявлення про добро, що суттєво відрізняється загальноприйнятими в їхній культурі нормами моралі.
А з точки зору раціональности Путін був спокійним, холодним і розважливим. Таким був його публічний образ усі двадцять років. Але тепер видко, що він не цілком володіє собою – тобто він справді вкрай небезпечний. Раніше його рішення можна було передбачити, тому що він найчастіше дотримувався обраного передбачуваного курсу. Тепер ми бачимо, що він дедалі більше втрачає адекватність: він переоцінив свої сили і може піти на крайні заходи – наприклад, стосовно тих, хто дає йому відсіч. Зрозумівши, що українці не мають наміру здаватися, він міг відчути себе в безвиході. Всі психопати та аґресори губляться, якщо зустрічають рішучий опір. Нерідко вони втікають – але Путінові втікати нема куди. Він почуватиметься загнаним у кут, поки Україна чинить опір. Він думав, що йому все зійде з рук, – а це типова помилка аґресорів та психопатів.
Про невдачі Путіна свідчить і його міміка. По ній можна відчитати всю злість і лють, яку він відчуває. Перед нами більше не холоднокровний і красномовний домінуючий нарцис, який повністю володіє собою. Тепер він більше схожий на дикого звіра у клітці. Але від цього він став лише небезпечнішим. Адже раніше він хоча би підтримував імідж, що передбачає холоднокровність.
Гітлер з ядерною бомбою
Путін має ті ж ідеї, що й Гітлер, але він має ядерну зброю. Він у даний момент надзвичайно небезпечний. За таких обставин контроль над ситуацією може взяти в руки якийсь розсудливий і рішучий генерал, як це намагалися зробити в нацистській Німеччині. Ми не можемо точно знати напевно, чи є в його оточенні люди, які можуть відірвати палець Путіна від червоного ґудзика.
Психопати – не божевільні, вони не є психотичними, але вони взагалі не мають обмежень. Вони поступово зроблять усе, щоб отримати те, що хочуть. Тепер питання стоїть так: „Ok, почати ядерну війну – це те, що всі вважають абсолютно неприйнятним. Але що може бути наступною за спаданням найкращою альтернативою?”. І він використовує наступну, а саме: термобаричні бомби. Їхнє застосування допустиме для знищення військових бункерів десь у полі, вони вважаються законними, але їхнє використання в містах для знищення людей є військовим злочином. Таким чином він охоче йде на заходи, які весь світ вважає порушенням законів та звичаїв війни. Це наступний крок назад від тактичної ядерної зброї.
У людей зі справжньою психопатією є одна особливість: вони тяжко переносять стрес. Вони можуть багато витримати, але коли їх остаточно заганяють у глухий кут, вони втрачають голову. Неможливо передбачити, коли вони опиняться у цій точці. Але коли вона настане, вони або втікають, або зносять все, йдучи до кінця.
Я думаю, що він розуміє наслідки, і тому значною мірою себе ізолював. Те, що говорять, тільки здається іраціональною поведінкою, – а він просто перевіряє межі, крапелька за краплею, як хуліган, який перевіряє когось на слабкість. Ніби кажучи – спробуймо, але якщо не вдасться, ми відступаємо і скажемо: „Ні, ми весь час хотіли лише Донбасу“.
Пресувати, але без різких рухів
Психопати та соціопати бувають двох типів: дратівливі та харизматики. Путін – явний первинний психопат-харизматик, не з тих, що показують свою лють. Такі хижаки шукають зачіпки, виглядають слабкість у жертвах – але якщо їм постійно дають відсіч, вони відступають. Однак‚ небезпечно робити різкі рухи – загнаний у кут психопат почне оборонятися всіма можливими способами. І якщо реально полювати на нього, він вибухає.
Наприклад, після провалу штурму Києва він усе більше й більше переходив у режим роздратованого психопата й перебував у режимі надмірної пильности хижака, більше схильного до нападу, ніж скритности. У цьому випадку будь-який швидкий рух „жертви“ ініціює його дію.
Однак‚ якщо постійно тиснути на Путіна, він неодмінно помилиться. Як на мене, це найкраща тактика з психопатом. Зберігати тиск, не роблячи різких рухів. Це особливо важливо, якщо ви хочете перемогти, не спровокувавши ядерну війну. Щоб він не сказав: „Якщо я програю, то все заберу з собою“. Як Гітлер, який в останні дні, за деякими свідченнями, казав німцям: „Ви мій народ, але якщо ми програємо, я сподіваюся, що ви всі помрете, тому що ви варті знищення“.
Так само з Путіном. Нині Україна чинить опір, дає нам час, рішучість і впевненість, що війну можна зупинити. Будь-які швидкі радикальні рухи, мабуть, не є добрими; я б уникав несподіваного удару по ньому. Коли ви зненацька б’єте хулігана, він зникає, але в цей момент він може вас вбити. Путін чекає з боку України помилкового кроку, який в очах більшости росіян дасть йому право на будь-яку відповідь. Але це має бути щось серйозніше, ніж ракетний удар по ЗРК за 12 кілометрів від українського кордону. Якщо пускати ракети у відповідь по Росії, по польових ракетних частинах – це одне, але якщо ескалація піднімається вище, то це дає йому привід… Це або бомбардування цивільної території, або збільшення розміру цілі.
Психопат не може виграти цю війну, бо що довше вона триває, то більше надходить західної зброї та технологій – і то дужче слабне його підтримка. Постійний тиск збільшує час і створює вікно можливостей для інших гравців, щоб прийти і сказати: „Ти не можеш цього зробити“. Наприклад, генерали з найближчого оточення могли б сказати: „Слухай, це має негайно припинитися“. Це означає, що тиск має тривати тижнями і місяцями.
Виходячи з моїх знань воєнної психології, я вважаю, що Захід має показати Путінові, що готовий піти на все. Треба створити сильний і обачний альянс, який нестиме в собі наступне послання для Путіна: „Ти підштовхуєш нас до точки, коли ми можемо знищити тебе. Ми не хочемо цього робити, але ми можемо“.
Джеймс Феллон – американський психіятр, професор Каліфорнійського університету‚ спеціяліст з проблем психопатичних розладів особистости.
Підготував Борис Цейтлін за: James Fallon‚ Putin is a psychopath with sadistic traits; he is triggered by weakness
The Insider, 20.07.22