Великий український наступ на півдні, на який всі так довго чекали, справді почався і приніс перші успіхи. Тепер про це можна говорити з впевненістю, незважаючи на заяви представників Міноборони Росії та проросійських блоґерів про те, що контрнаступ на Херсонщині зупинено та відбито з великими втратами для ЗСУ.
Що ж насправді відбувається на фронті? У перший день наступу, 29 серпня, українські війська змогли досягти тактичної раптовости атаки на Херсонсько-Бериславський пляцдарм на двох із трьох напрямків головних ударів, просунулися на відстань до 10 км і прорвали першу смугу оборони (залишилося ще дві), звільнивши чотири села. Потім темпи українського наступу сповільнились. За твердженням російської сторони, це сталося через великі втрати ЗСУ внаслідок атак російської артилерії, безпілотників та ударної авіяції. На доказ прокремлівські телеграм-канали опублікували відео великих втрат ЗСУ в перший день контрнаступу – 10 танків та понад 10 одиниць іншої бронетехніки. Однак ці відео вступають у деяку суперечність із даними незалежного нідерляндського розслідувального сайту „Oryх“.
Згідно з цими даними, ще до кінця 23 серпня підтверджені відеофіксацією українські втрати в танках становили 240 одиниць. На кінець 28 серпня вони зросли до 244 одиниць, а після початку українського контрнаступу збільшилися до 249 одиниць до 31 серпня і до 250 одиниць до вечора 4 вересня, причому за рахунок того, що 4 вересня одна з раніше втрачених бойових броньованих машин, знятих на відео, була перекваліфікована в танк. У будь-якому випадку з початку наступу і до кінця 4 вересня підтверджені відеофіксацією втрати українських танків становлять шість одиниць (причому необов’язково всі вони були втрачені на півдні).
Відчутний рух відбувся 4 вересня, коли ЗСУ звільнили важливе стратегічне селище Високопілля, крайній північний пункт російського пляцдарму, що найближче розташоване до Кривого Рогу. Високопілля вже близько місяця знаходилося у півкільці українських військ, і тепер російські війська змушені були звідти піти, причому з великими втратами. Це підтверджується даними сайту „Oryx“. За 4 вересня підтверджені російські втрати бронетехніки сухопутних військ, включаючи повітрянодесантні, зросли на 118 одиниць (включаючи три танки) до 3,198 одиниць, включаючи 1,005 танків. Різке зростання втрат бронетехніки за 4 вересня дозволяє припустити, що вогонь української артилерії значно посилився, а російські можливості відповідати на неї так само значно зменшилися через кризу із постачанням: українська артилерія методично руйнує мости через Дніпро. Крім того, зменшилися російські можливості маневрувати бронетехнікою на пляцдармі – очевидно, через брак пального.
Українські ж втрати в бронетехніці не зростали з вечора 2 вересня і до кінця 4 вересня становили 866 одиниць. Коефіцієнт втрат бронетехніки зараз становить 3.69:1 на користь України. 31 серпня він становив 3.66, а 2 та 3 вересня – 3.67. Це говорить і про відносне зростання російських втрат у живій силі порівняно з українськими. Справді, за оцінкою українського Генштабу, якщо протягом багатьох днів до 29 серпня російські втрати становили 150-250 убитих на день, то з початком контрнаступу вони досягають 350-450 убитих на день.
Спробуємо оцінити втрати сторін убитими та пораненими на 4 вересня. Український Генштаб оцінював втрати російських реґулярних військ на ранок 4 вересня 49,500 убитими. Згідно з моєю попередньою оцінкою, на вечір 23 серпня на 45,550 вбитих російських військовослужбовців реґулярної армії припадало 25,250 військовослужбовців „ДНР” і „ЛНР”, і ваґнерівців, тобто на одного вбитого нереґулярного військовослужбовця припадало 1.8 реґулярних. Якщо ця пропорція збереглася, то на ранок 4 вересня сукупні російські втрати вбитими можна оцінити в 77 тисяч. Ми припускаємо, що в російських військах на одного вбитого припадає двоє поранених. Тоді загальну кількість убитих і поранених у російській реґулярній армії та нереґулярних формуваннях можна оцінити у 231 тисячу. Українські ж втрати вбитими та пораненими, якщо прийняти коефіцієнт 3.69, становлять 62,600 осіб.
Зважаючи на все, контрнаступ розвивається повільно не через опір російських військ та великих втрат ЗСУ, а внаслідок тактики, обраної українським командуванням. Воно покладається насамперед на потужну артилерію та РСЗВ HIMARS. Останні в ході контрнаступу стали застосовуватися не лише за командними пунктами, аеродромами, складами та іншими важливими логістичними об’єктами, а й безпосередньо за позиціями піхоти та танків. Мета СЗУ – до такої міри зруйнувати логістику пляцдарму і змусити російське угруповання так виснажити свій запас боєприпасів, щоб воно було не в змозі стримувати український наступ і завдавати значних збитків. Така тактика спрямована на максимальне заощадження життів своїх солдатів. В результаті наступ розтягується на кілька тижнів або навіть місяців.
Для успіху необхідні поставки великої кількости боєприпасів від США та інших союзників протягом багатьох місяців. Також необхідні поставки РСЗВ HIMARS, M270 та 155-міліметрової артилерії, у тому числі для відшкодування втрат, які поки невеликі. Підтверджених втрат Україною HIMARS і M270 досі немає, а втрати американських 155мм гаубиць M777A2, що буксируються, становлять дев’ять одиниць, норвезьких самохідних 155 мм гаубиць M109A3GN та польських самохідних 115 мм rab – дві одиниці.
З такою тактикою та темпами наступу українці у разі успіху можуть очікувати лише на ліквідацію Херсонсько-Бериславського пляцдарму, але це навряд чи відбудеться раніше кінця вересня. З іншого боку, терміни контрнаступу обмежені настанням бездоріжжя – залежно від погоди це може бути середина або кінець жовтня. Навіть за найсприятливішого для української сторони перебігу подій вона не матиме часу для того, щоб розвинути успіх хоча б звільненням Мелітополя та захопленням пляцдарму на лівому березі в пониззі Дніпра. А без такого пляцдарму доведеться евакуювати населення Херсона, оскільки він залишиться під вогнем російської артилерії. Але сама по собі ліквідація 20-тисячного російського угруповання на правому березі Дніпра стала б великою перемогою української армії та чутливим, хоч і не смертельним, ударом по Володимирові Путіну.