Представляти українцям США й Канади Дмитра Степовика зайве. За роки Незалежности України він побував у цих країнах близько 20 разів і жартома каже, що треба б занести його ім’я до Книги рекордів Гінеса, бо об’їздив 40 штатів США.
Він 9 місяців стажувався в Українському музеї в Ню-Йорку, написавши книгу про славетного мистця Якова Гніздовського. Він викладав півроку українське мистецтво в Альбертському університеті в Едмонтоні. Тричі супроводжував як мистецький оглядач кількамісячні гастролі по США й Канаді Київської симфонічної оркестри й хору під орудою Роджера Макмерріна і Веса Дженсена.
Багато разів у 1990-их та 2000-их роках був у складі церковних делеґацій Української Православної Церкви Київського Патріярхату на чолі із Патріярхом Філаретом, які духовно опікувалися українськими парафіями у багатьох штатах.
Але основна робота Дмитра Степовика була і є в Україні. Він жваво описує у своїх мемуарах тяжке дитинство в рідному селі на Житомирщині, переслідування батьків, що не хотіли йти в колгоспне рабство, знущання московських більшовиків над українцями. Талановитому і працьовитому хлопцеві із сільської глибинки таки вдалося після школи поступити у столичний Київський університет ім. Тараса Шевченка. А по його закінченні об’їздити як кореспондент усі 25 областей рідного краю, написати в „Молоді України“ цікаві нариси про визначних українців (згодом він видав ці нариси у книзі „Скринька див“).
Дмитро Степовик дружив з В’ячеславом Чорноволом й іншими „шістдесятниками“. Він став на стежку науки, набув наукові ступені, спеціялізувався в сакральному мистецтві. Тільки про мистецтво ікон він написав понад 10 книг, схвально оцінених в Україні і за її межами. Він незмінно працює вже півстоліття в Інституті мистецтвознавства, фолкльористики й етнології ім. Максима Рильського. І основна частина спогадів – саме про працю свою в цьому знаковому інституті Національної Академії Наук України.
Свого часу я написав про колеґу книгу „Дмитро Степовик: життя і наукова діяльність“. На жаль, сьогодні ситуація з книговиданням в Україні важка. У видавництві „Кліо“ лежить рукопис Дмитра Степовика (400 сторінок з ілюстраціями), тому „Кліо“ і автор були б вдячні, якби українці США допомогли грошем видати дуже цікаву книгу.
Пожертви на видання книги можна прислати на адресу Фундації ім. І. Багряного, і їх буде вислано директорці видавництва Вірі Соловйовій.