ТОРОНТО. – Ось вже четвертий рік Наукове Товариство ім. Шевченка (НТШ) в Канаді присуджує стипендію науковцям на дослідження української культури в Канаді. Стипендія в сумі до 5,000 дол. має на меті заохочувати як членів НТШ, так і інших, зокрема молодих і незалежних науковців, а також аспірантів при канадських університетах, займатися українсько-канадською тематикою, і, таким чином, розширювати і збагачувати ділянку українсько-канадських студій.
Ініціятива НТШ вже дала наукові плоди. Дослідження першої стипендіятки Сюзанни М. Линн на тему „Ethnic Identity Discourses of Recent Ukrainian Immigrants to Canada: Interactions between New Ukrainian-Canadians and the Established Ukrainian-Canadian Diaspora” висвітлило як спільні, так і відмінні риси між „новими” і „старими”еміґрантами і заклало фундамент для майбутніх культурно-освітніх програм і проєктів українсько-канадської спільноти.
Розвідка незалежного науковця з Альберти Миколи Сороки була присвячена поетові і літературознавцеві, політичному та громадському діячеві Микиті Мандриці (1886-1979), що був учасником та активним організатором численних установ та проєктів у 1930-1970-их роках, які визначали життя української спільноти західної Канади того часу.
Дослідження стипендіята 2016 року д-ра Валерія Полковського виявилося, як ніколи, на часі. Свою працю д-р В. Полковський присвятив висвітленню багатогранної діяльности визначного політичного, громадського, культурного діяча Канади Петра Саварина, якому минулого року виповнилося 90 літ. 6 квітня цього року д-р П. Саварин відійшов у вічність. Завдяки стипендії НТШ маємо наукову розвідку, що підсумовує та науково аналізує всі аспекти внеску д-ра П. Саварина до політичного та культурного життя Канади, зокрема, його утвердження ідеї багатокультурности, що і сьогодні визначає обличчя сучасної Канади.
2017 рік – рік особливий, коли Канада відзначає 150-ліття своєї державности. Тому і пріоритети у присудженні стипендії визначалися саме цією ювілейною датою: підтримати дослідження, яке зосередило б увагу на ролі українців у становленні та формуванні сучасної канадської ідентичности та канадської державної політики.
З-поміж кількох достойних кандидатів НТШ обрало д-ра Томаса М. Приймака – відомого канадського історика, що спеціялізується в питаннях історії України та української діяспори в Канаді.
Д-р Т. Приймак є автором монографій про Михайла Грушевського і Миколу Костомарова, книги про канадських українців під час Другої світової війни („Maple Leaf and Trident: The Ukrainian Canadians during the Second World War“, 1988), збірки статтей „Gathering a Heritage: Ukrainian, Slavonic, and Ethnic Canada and USA“ 2015, що включає розвідку про кохання французько-канадської письменниці Ґабрієл Рой з секретним аґентом українського національного підпілля, численних публікацій в журналах, збірниках та колективних працях.
Пропонована д-ром Т. Приймаком тема стосується Ярослава Рудницького (1910-1995), українського лінґвіста, фолкльориста і філолога, який вважається одним з „батьків” канадської концепції „багатокультурности”. Еміґрувавши до Канади після Другої світової війни, Я. Рудницький осів у Вінніпеґу і заснував факультет слов’янських студій при Манітобському університеті.
На початку 1960-их років він був персонально запрошений Прем’єр-міністром Лестером Б. Пірсоном для участи у щойно утвореній Королівській комісії щодо двомовности і двокультурности. Прем’єр-міністер вважав Я. Рудницького відповідним представником так званої „Третьої сили”, яку складали всі неанглійські і нефранцузські етнічні групи Канади. Я. Рудницький з честю виконав свою місію і був головним автором знаменитої „Четвертої книги” Комісії, що розглядала внесок згаданих груп в розбудову Канади і формулювала їхні політичні і культурні вимоги.
У пропонованому дослідженні „Rudnyckyj, the Royal Commission, and the Emergence of Official Multiculturalism in Canada” автор плянує висвітлити історію Королівської комісії та наступного періоду, тих дебатів, що тоді велися, та зосередити головну увагу на Я. Рудницькому і його ролі в утвердженні концепції „мультикультуралізму” в Канаді. У фінальній частині розвідки д-р Т. Приймак має на меті дослідити, як канадська ідея „багатокультурности” стала частково моделлю для інших країн, які прийняли деякі її принципи, хоча й по-своєму.
Треба зазначити, що цьогорічний вибір стипендіята для Дирекції НТШ виявився особливо нелегким, оскільки аплікації інших претендентів були також надзвичайно цікавими і заслуговували підтримки. На жаль, фінансові можливості НТШ є досить обмеженими, і дають змогу підтримати лише одного кандидата на рік. Тому ми звертаємося до всіх небайдужих до долі українсько-канадських студій з закликом активно підключитися до їх підтримки. Навіть невелика пожертва може стати підвалиною великої справи і спричинитися до появи нових талановитих досліджень, що збагатять та розширять поле вивчення українсько-канадської історії та культури.