Нижче вміщено кілька вісток про розгортання діяльности Пласту в Україні, оприлюднених у соціяльних мережах.
Мене звати Сергій, третій рік я є пластуном та волонтером зі станиці Рівне. До Пласту мене мотивувало вступити товариство, тобто, люди, які творять Пласт. Я хотів стати виховником, бо хотів показати собі, що я спроможний зробити трохи більше, ніж пересічний громадянин України, та виховати самозарадних юнаків.
Дуже пригнічує, що немає можливости взяти всіх дітей до Пласту. В Рівному є велика черга з юнаків та юначок, котрі хочуть в Пласт, але, на жаль, мушу відмовляти дітям та батькам через переповненість гуртка.
Пласт для мене став як спосіб життя. Він навчив мене бути завжди „Доброї гадки“, не розгублюватись і не впадати у розпач навіть у найважчих ситуаціях, спокійно реаґувати на виклики життя.
Ярослав Козачук, голова осередку Пласту, батько, учасник бойових дій, Старокостянтинів
Вперше я дізнався про організацію в 2014 році, коли жив у Рівному. Там я приєднався до сотні самооборони, у якій були пластуни. Навесні 2015 року пішов добровольцем і на останній ротації від друга дізнався, що у місто приїжджали пластуни з презентацією та Вифлеємським вогнем миру. Друг запропонував мені організувати у нашому місті осередок Пласту. У 2017-2018 роках я проходив різні вишколи та долучався до організації заходів. Із 2019 року ми почали системну роботу з дітьми і вже станом на зараз маємо 1 пташаче гніздо, 1 новацький рій, 2 юнацькі гуртки, 7 дорослих волонтерів та приятелів організації. Пласт був для мене ще одним додатковим якорем, щоб залишитись, тому що я мав проблеми з адаптацією до цивільного життя. Пласт дає можливість бути корисним, розвиватись, мати багато друзів по всій Україні та можливості впливати на певні процеси у нашій державі. Мені подобається у Пласті виховний метод: ти для дітей не вчитель зі школи, а старший досвідчений друг. Дітвора справді змінюється, вчиться та росте над собою. Я часто задумуюсь, що мені у дитинстві не вистачало такої організації. Думаю, що батькам, які хочуть, щоб їх діти росли та здобували досвід в гарному товаристві, потрібно долучити дитину до Пласту у своєму місті. Якщо ж Пласту немає – створити осередок, як це зробив я.
Катерина Хомин, студентка, Львів
Будучи студенткою першого курсу, я все ще сумнівалась у правильності вибору своєї спеціяльности. У мене була купа плянів, які ніяк не в’язались між собою. І от я потрапила на ознайомчий семінар Пласту. Моєю першою реакцією на вишколі було здивування: таких збігів у поглядах і цінностях я ніколи до цього не зустрічала. Якщо я їхала з метою просто ознайомитись, то поверталась з цілковитою впевненістю вступити до Пласту. Чому я лишилась у Пласті? Спершу Пласт вніс порядок у моє життя. Пластування дає можливість використати свої таланти у будь-яких, навіть непоєднуваних напрямках. До того ж Пласт приносить користь іншим! Також для мене дуже вагомим є оточення. Взаєморозуміння, довіра і підтримка, братерство і спільні жарти є непересічними. І приємно усвідомлювати, що кожен з нас знає, що це – безцінно. Що мене захоплює в Пласті? Пригоди. Світанки в наметах. Заходи сонця над річкою. Мандри. Пізнання невідомого. Вихід з критичних ситуацій. Дисципліна. Церемоніяли. Єдність. Власний внесок у розвиток еліти. Відповідальність. Теплі розмови за ватрою. Співи.
Ганна та Микола Типусяки, пластуни-сеніори, виховники, Київ
Ганна: Я приєдналася до Пласту у свої 38, коли зрозуміла, що є потреба у виховниках для Пташат – наймолодших пластунів. „Як не я, то хто?“, – подумала я собі два роки тому, і почалася моя Велика гра. Починала як виховниця гніздечка, що налічувало 20 дітей. Зараз відповідаю за всіх Пташат Києва та представляю Пташат України на міжнародному рівні. Пласт для мене – це, в першу чергу, чудове товариство однодумців, успішних та активних людей, об’єднаних задля створення якнайкращого середовища для саморозвитку та розвитку своїх дітей. Це можливість творити освітні проєкти та впливати на особистісне зростання молоді. Це місце, де ти віддаєш багато, але й багато отримуєш навзамін: чар пластування, постійний драйв та заряд бадьорости, повсякчасну підтримку та надхнення друзів.
Микола Типусяк: Я хочу, щоб ми, українці збудували свою сильну, успішну українську державу. Тому, вже зараз потрібно дбати про виховання нової української еліти на справжніх українських цінностях. Справжня українська еліта – це ті, для кого Україна, українська ідентичність та українці є беззаперечними цінностями, за які часом віддають навіть своє життя. Поки наш старший син пластував, я побачив, що Пласт і є тим надійним, випробуваним століттям якісним механізмом виховання нової справжньої української еліти. 14 точок Пластового закону відображають чесноти, які характеризують справжніх державників. Саме тому, коли наш молодший син почав новакувати, я вирішив організувати у нас в мікрорайоні пластовий новацький рій, щоб хлопці разом зростали і в грі формували найкращі якості. Напрочуд легко вдалося знайти ще 8 хлопців такого ж віку, батьки яких бажали долучити їх до Пласту. Пройшовши вишкіл виховників, я почав з ними займатися. Це виявилося зовсім не складно, а навіть і корисно, оскільки пластова метода допомагає краще зрозуміти дітей та їхні потреби.
Юлія і Георгій Спасокукоцькі, Київ
Про Пласт ми дізналися від колеґи, яка пластує вже давно. На перші сходини привели старшу доньку у 2013 році. Це були дуже не прості часи для країни.
Тодішній президент і правляча партія провадили антиукраїнську політику, вже закріпилися у владі, і тоді здавалося, що це – надовго. Вже після кількох перших сходин ми зрозуміли, що зробили правильний вибір, що у нас із Пластом спільні цінності і це прекрасне середовище для наших україномовних дітей. У Пласті зберегли традиції боротьби за Україну від початку 20 століття. Цей дух свободи і боротьби спочатку відчувався на сходинах, а вже згодом те ж саме ми відчули на Майдані під час Революції Гідности. Наші діти обожнюють Пласт за цікаві заняття, а особливо за табори. Звідти вони завжди повертаються самостійнішими, впевненими в собі, з новими, цікавими знаннями і вміннями. Надати першу домедичну допомогу, робити власні заощадження, готувати їжу на багатті, облаштувати табір у лісі, розписувати писанки, співати українських пісень і колядувати – це далеко не весь перелік того чому навчилися наші діти за час пластування. А найголовніше вміння якому вчить Пласт – гуртуватися для спільної мети, особисто зростати і досягати успіхів. Життя поза Пластом існує, але воно прісне і без родзинки.
Андрій Борозняк, член Пластприяту, Житомир
Після травм донька вимушена була залишити танці і щоб не сиділа вдома я шукав чим зайняти, а тут у Facebook побачив – „Семінар Пласту“. Привів, щоб послухала, їй сподобалось. Після першої прогулянки, коли прийшла стомлена, брудна і зла, сказала – „Ходить буду!“. Два роки „лякав“ її, що і сам напишу зголошення до Пласту, і вона точно буде змушена мене слухатись (не тільки як батька). Помагав станиці Житомир чим міг, бував на таборах, вийшло і на Джемборі-2019 попасти.
Заслужив, що назвали приятелем Пласту. А тут, нещодавно, донька підійшла і сказала – „Дозволяю, долучайся“. І я вже пластун-сеньйор-прихильник. Довго не міг кинуть палити – то й привід знайшовся. Для мене Пласт – це приклад як долати перешкоди і не здаватися перед новими труднощами. Велика гра, що триває 108 років та ще й виховує героїв моєї України, – то круто.
Софія Буртак, Дніпро
Син приєднався через зустріч у школі, яку організував Пласт. Пласт – це організація, з якою я знайома зі студентських років зі Львова. Всі мої друзі навколо – пластуни. Син отримав україномовне середовище у Дніпрі, що було великою проблемою до того. Також і щодо друзів, він стикається з нерозумінням серед одноклясників, але зовсім протилежне і позитивне середовище отримав в улюбленому пластовому гуртку. Я б навіть сказала, що на 12-річного хлопчика який володіє онлайн-екселем (рік роботи скарбником) і володіє вміннями самоорганізації – це великий внесок у формування цінностей та світогляду!