Мусимо зачистити наш український простір від колонізації „руского міра” заходами декомунізації. На Тарасовій горі організувала вчену раду з цього питання. Вирішили звернутися до Міністерства культури щодо вилучення з державного реєстру нерухомих пам’яток могилу Аркадія Гайдара (Голікова, кривавого ката селян, що повстали проти більшовиків) та перенести її на міський цвинтар Канева, та щодо передання в державну власність Успенського собору (пам’ятка національного значення, що і досі у віданні Московського патріярхату, тут після повернення з Петербурґу відспівували прах Тараса Шевченка).
Розповів про велику роботу в цьому руслі канівський громадський активіст, свободівець Юрій Гамалій.
Шевченківський національний заповідник отримав кошти на виготовлення науково-проєктної документації для реставрації музею.
Міністер культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко затвердив перелік, до якого увійшли 22 архітектурні об’єкти, які відреставрують в межах державної програми „Велике будівництво“.
Під час реставрації музею планують влаштування гідроізоляції підземних споруд; заміну сіро-чорної ґранітної підлоги у вестибюлі на орнаментовану, а в експозиційних залах і на балконі – на дубовий паркет; оформлення фасаду майоліковим орнаментом згідно із задумом архітекторів-авторів первісного проєкту 1930-их років; відновлення художніх розписів у експозиційних залях, зокрема орнаментів на колонах та стелях; відновлення кесонованого піддашшя та його художніх розписів. Музей Тараса Шевченка у Каневі будували в 1935-1937 роках за проєктом архітектора Василя Кричевського. У 2003-2010 роках провели реконструкцію будівлі. Авторкою проєкту без конкурсу стала за протекцією Віктора Януковича Лариса Скорик, яка, не маючи досвіду експозиціонера, керувала також побудовою нової експозиції музею. У заяві-протесті Спілки письменників значилося: „Наслідок такого керівництва катастрофічний. З музею зникла ошатність палацу, вивітрився дух самого поета, експонатура розміщена хаотично, деякі стародруки й речі, тексти поета лежать практично на підлозі, перший „Кобзар“ важко віднайти, а в першому залі відвідувача зустрічає портрет Катерини-імператриці“.
Тепер музей повертається до національного стилю України.
Співробітники Шевченківського національного заповідника Людмила Сокур, учений секретар, та Тетяна Чулкова, старший науковий співробітник відділу наукових досліджень, взяли участь у роботі Українсько-шведської онлайн-конференції „Україна по війні: музеї як брама до майбутнього“, яка відбулася 28 жовтня.
Організаторами виступили Націо-нальна академія мистецтв України, Асоціяція музеїв Швеції та Центр розвитку „Демократія через культуру“.
З вітальним словом до учасників звернулись Марія Єнсен (Музей міста Нурчепінг, Швеція), Віктор Сидоренко (президент Національної академії мистецтв України), Олександр Буценко („Демократія через культуру“). До активної дискусії навколо питань діяльності музеїв в умовах військових конфліктів долучилися 70 науковців та музейних співробітників з провідних вітчизняних та зарубіжних заповідників, музеїв, мистецьких центрів та наукових установ.
30 вересня, у Всесвітній день бібліотек і Міжнародний день перекладача, відбулася непересічна й надзвичайна для міста літературна подія – презентація українсько-польського видання „Музи над Брдою і Дніпром“, редакторами якої стали Стефан Пастушевський і Володимир Поліщук Володимир Поліщук.
Ганна Клименко-Синьоок і Стефан Пастушевський
До книги-білінґви увійшли поезії польських і черкаських авторів українською та польською мовами.
Перекладачка віршів Ганна Клименко-Синьоок повідомила: „Зізнаюся, що новиною стало повідомлення, що Черкаси й Бидгощ – міста-партнери. Зважаючи на цей факт, подія загалом і видання зокрема є направду символічними. Надто в такий непростий час… Це був чудовий досвід, коли випала нагода не лише відновити отримані за шкільною партою знання польської мови, але й повправлятися в поетичній інтерпретації, доєднуючи інтуїцію та відчуття незримої присутності автора оригіналу, спробу перепрожити чуже як своє. Тож вірю, що далі буде… І мої авторські вірші так само знайдуть польську авдиторію“.