У свої шкільні роки, в другій половині 1990-их, коли я навчався в Оклагомі, невеличка, проте активна місцева українська громада запропонувала мені прийняти участь у відкритті місцевого фестивалю народів світу, де мені потрібно було під час виконання національного гимну нести Український прапор. На моє питання про дрес-код, вони здивовано відповіли „Вишиванку, звісно“… І це говорили американці третього-четвертого покоління українського походження, для яких вишиванка залишалася одним з атрибутів приналежности до українського роду. На той момент я не мав тієї вишиванки, проте під час проведення заходу я вже був вбраний відповідно і з гордістю виконав покладені на мене функції.
З тих часів вишиванка є невід’ємним атрибутом мене і моєї сім’ї.
Вашінґтон