САН-АНТОНІО, Тексас. – Починаючи з 2006 року, в Україні офіційно відзначають День пам’яті жертв Голодомору щороку в четверту суботу листопада.
В листопаді цього року на інтернет-сторінках та на плятформах соціяльних мереж численних українських та інших організацій у США та Канаді проводиться віртуальна виставка українсько-американської художниці, яка мешкає у Г’юстоні, Лідії Боднар-Балагутрак „Голодомор: пам’ять“.
Л. Боднар-Балагутрак народилася і виросла в США в родині українських еміґрантів. Завдяки батькам і близьким виросла із почуттям міцного зв’язку з її українською спадщиною, дізналась про Голодомор ще в дитинстві від своєї родини та інших членів української громади. Але лише після першої візити в Україну навесні 1991 року, саме на початку розпаду Радянського Союзу, Голодомор став ключовим центром її мистецтва, засвідчивши цю трагедію.
Виставка містить багато ранніх робіт Лідії Боднар-Балагутрак (1991-1995) присвячених Голодомору, а також кілька пізніших творів. Оскільки більшість робіт, представлених на виставці, зберігаються в приватних та музейних колекціях, віртуальна виставка – це унікальна можливість побачити 26 робіт, зібраних в одну презентацію.
Художниця майстерно поєднує різноманітні техніки та джерела, щоб створити мультимедійне мистецтво, яке надзвичайно вражає. Більшість творів є колажі, з шарами тексту та зображень, створені художницею або скопійовані з історичних фотографій того часу. Л. Боднар-Балагутрак також включає артефакти того періоду, грошову валюту, монети та поштові марки, фраґменти традиційної української вишивки, архівні вирізки газет та інші пам’ятки. Всі ці елементи поєднують у собі історію, яка пропонує глядачеві глибше заглянути і ретельно обміркувати побачене.
„Танці сатани навколо нас“
Виставку відкриває твір „Смерть: загальний стан в Україні“. Ця назва запозичена з однієї з небагатьох статтей, опублікованих у західній пресі про Голодомор. І, як випливає з назви, робота має на меті викрити маштаби втрат і страждань людей, які загинули від голоду. Кілька інших творів, таких як „Жертви сатани – пам’ять повертається“ (ще один запозичений заголовок), „Хрести несуть“ і „Танці сатани навколо нас“ також показують біль і жах Голодомору. На виставці представлена низка творів із серії „Дещо інші ікони“, у яких формальні елементи християнських ікон поєднані із „знаковими“ документальними зображеннями Голодомору.
„Опікун“ і „Те, що сидить у мене в кишках“ – це тривимірні роботи, що включають традиційні українські форми мистецтва: рушник, сорочку та інші автентичні вироби, створені українськими ремісниками, щоб підкреслити геноцид знищення української культури Голодомором.
Пізніші твори, серед яких „Закутана дитина“, „Портрет хованки“ та „Дівчинка-сирота“, показують юних жертв Голодомору. Ці зображення дітей, намальовані на фактурних поверхнях паперу ручної роботи та обвугленого дерева. Обличчя дітей цілеспрямовано неясні та загадкові. Риси обличчя абстраговані, не чітко визначені, а очі нагадують чорні кулі. „Дівчинка-сирота“ особливо вражає. Відчувається, що ця маленька дівчинка повністю розуміє похмуру реальність свого життя. І тому в неї немає надії на майбутнє. Дитина без надії – це смертельний образ.
Однак, виставка закінчується саме надією. Деталь із нещодавньої великої художньої роботи Л. Боднар-Балагутрак під назвою „Чи ростиме над цим трава, чи все забудеться?“ передає почуття оновлення та надії. У 1996 році, через п’ять років після своєї першої поїздки в Україну, Л. Боднар-Балагутрак відвідала Чорнобиль. Там не було ні людей, ні тварин, але рослинність поверталася і буйно скрізь зростала. Проростаюче зелене листя та трава свідчили про силу відновлення природи і також були ознакою надії, що навіть найстрашніша трагедія не може знищити силу життя і відродження.
Створюючи своє багатопластове мистецтво, художниця каже, що часто почуває себе археологом. І це ідеальна аналогія її роботи. Радянський режим прикривав Голодомор пластами дезінформації, відвертим запереченням своїх вчинків, масовим знищенням доказів та усуненням свідків. Щоб розповісти історію Голодомору та його жертв, потрібно зрозуміти пласти, що прикривали правду цієї трагедії. І у своїй роботі Л. Боднар-Балагутрак майстерно розкриває трагедію Голодомору. Її роботи є не лише свідченням страждань невинних українців, але також застереженням і нагадуванням для всіх нас, що без здорового публічного дискурсу та відсутності вільного висловлювання і обговорювання думок існує загроза успішного приховування правди та розповсюдження брехні, що видають за правду, і таким чином надавати змогу злу коїти свої жахливі вчинки.
Ідея віртуальної виставки була задумана членами українсько-американської спільноти в Тексасі і розроблена Роксоланою Кармазин (Даллас), Христею Бриндзя (Г’юстон), Ксенією Рихтицькою (Дітройт), Анізією Кармазин (Пітсбурґ) та Олею Черкас (Санкт-Петербурґ, Фльорида). Ця команда видатних жінок працювала з Л. Боднар-Балагутрак, щоб зібрати роботи мистецтва для виставки та допомогти поширити інформацію про трагедію Голодомору.
У листопаді, наша організація разом з іншими організаціями, музеями та університетами у США та Канаді віртуально презентували виставку „Голодомор: пам’ять“ на своїх вебсайтах та сторінках соцмереж.
Олена Христюк – директор неприбуткової організації „Українське Сан-Антоніо“