27 жовтня Конституційний суд (КС) за поданням 47 народних депутатів ухвалив рішення, яким скасував статтю Кримінального Кодексу, що передбачає відповідальність за недостовірне деклярування, визнав неконституційними положення законів про перевірку електронних деклярацій чиновників і скасував повноваження Національного аґентства з питань запобігання корупції (НАЗК) з перевірки деклярацій та виявлення конфлікту інтересів.
КС позбавив НАЗК доступу до держреєстрів, необхідних для проведення спецперевірок деклярацій кандидатів на керівні посади до органів влади. Без цієї перевірки жоден керівник державного органу не може бути офіційно призначений.
Усі зрозуміли, що судді керувались особистими мотивами, намагались захистити себе і своїх спонзорів. Виникло протистояння між КС та президентом і урядом, яке у світі вважають конституційною кризою.
Президент Володимир Зеленський хоче мати відкритий, прозорий і чесний Конституційний суд, він вніс до Верховної Ради проєкт закону, яким пропонує припинити повноваження усього складу КС. Уряд прийняв розпорядження, яким нівелював найважчі удари, що були завдані по антикорупційному механізму, відновив відкритість реєстру електронних деклярацій, проведення спецперевірок і доступ НАЗК до всіх ключових реєстрів в автоматичному порядку.
Посольство США в Україні заявило: „З дедалі більшою стурбованістю США, Велика Британія, Канада, Евросоюз, Японія та Німеччина стежать за останніми подіями, пов’язаними з рішенням Конституційного суду. Ми закликаємо всі сторони об’єднатись у діялозі”.
Водночас стало очевидним, що українське суспільство, на відміну від політики та економіки, про конституційне життя знає значно менше і за це розплачується легковажним ставленням до Конституції.
Чинна Конституція України – це конституція европейського типу, що проголошує основні демократичні цінності: конституційну демократію, гідність і права людини та верховенство права тощо. У ній є все, для того щоб сучасна Україна була розвинутою та успішною країною, а українці – захищеними, заможними і здатними до змагальности.
Цього ніби не усвідомлюють олігархи, проросійська верхівка бізнесу, державної та місцевої бюрократії, які впроваджують вигідну їм „тіньову конституцію”, яка заснована на застосуванні ними маніпуляцій суспільною свідомістю, на їхній моральній та політичній безвідповідальності.
Дотримання Конституції контролюють олігархи, а вже потім – народ. Як наслідок – недовіра громадян до судової системи й великі сподівання на Европейський суд з прав людини та інші европейські інституції. Проти свавілля олігархів стала команда В. Зеленського, яка виступає проти зрівнялівки замість рівности, судового свавілля замість справедливого правосуддя, із звільненням від кари замість справедливого покарання.
На жаль, суспільство ще має низьку конституційну культуру і не завжди розуміє наміри команди президента. Ще й російська пропаґанда впливає на людей. В умовах війни Росії на українському Донбасі та окупації нею українського Криму українські громадяни із радянською психологією, яких ще чимало, навряд чи зупинять „тіньових” політиків та нових лідерів громадських симпатій, які хочуть залишитись або прийти до влади. Тому й постають несподівані судові рішення. Очевидно, що треба підвищувати рівень конституційної культури громадян і це має бути державною правовою політикою. На рівні місцевого самоврядування варто створити місцеві Центри сприяння розвитку громадянського суспільства, які займалися б культурно-просвітницькою роботою серед населення, надавали б йому культурні, просвітницькі та інші послуги з питань розвитку громадянського суспільства, впровадження і захисту конституційних і національних цінностей.
Перехід України до належного виконання Конституції матиме якісні переваги для стабільного розвитку її держави і громадянського суспільства. Саме завдяки цьому переходу розпочнеться утвердження конституційної демократії та формування повноцінної української політичної нації, що неможливе без опанування народом відповідним конституційним досвідом.