БАТ-ЯМА, Ізраїль. – 14 січня в Українському культурному центрі відбувся творчий вечір українського журналіста, фотографа і вояка Олександра Шульмана. Війна для нього почалася з подій на Майдані в Києві і бійні на вулиці Грушевського. Він вирішив, що треба йти воювати не з Росією, а за Україну, що треба розповісти людям правду про події на Донбасі через фотографії.
Присутні на вечорі побачили 28 фотографій з військового життя, розміщених на стінах центру. Вони будуть показані ще в залях Гайфи і Беер-Шеви.
Олександер Шульман на фронті.
О. Шульман про себе розповідав мало: народився, вчився, працював, а потім – війна. На війні переважає тактика вичікування: хто перший ударить‚ той і переможе. І українська армія, про яку в країні 23 роки не думали, вже через рік військових дій стала іншою: одягненою, нагодованою і дисциплінованою.
Обличчя вояків – на фотографіях. Ось „дід Анатолій з Криму“. Коли Крим раптом став російським, він сказав: „Йду воювати за Україну“. У 54 роки його не брали на цю війну. А він каже: „Я танкіст і буду воювати“. І воює! Діти місцевих жителів український прапор носять на грудях і з гордістю розповідають, що це подарунок від українського солдата.
Гуманітарний конвой з Росії привозить не тільки борошно і гречку, але й набої. А забирає обладнання українських заводів, метал і трупи полеглих росіян.
О. Шульман після короткого перепочинку в Ізраїлі буде писати, фотографувати і воювати‚ якщо буде потрібно. Українські вояки хочуть повернутися до мирного життя. Вони повернуться. Відбудують будинки, створять сім’ї, народять дітей. І будуть пам’ятати своїх полеглих товаришів.
Ось така розмова вийшла. А ще на вечорі була приємна місія – продаж сувенірів з українською символікою і авкціон шоколадного прапора України, який виготовив і власноруч привіз в український центр ще один Шульман – Дмитро, „шоколадний підприємець“. Торт продали за 45 дол.
На виручені гроші будуть придбані теплі куртки для українських вояків, які О. Шульман забере з собою. А ще його просили переказати привіт українським воякам та побажання повернутися додому живими.
Ось так зустрілися два Шульмани – Олександер з Києва і Дмитро з кібуца „Дафна“, познайомилися і зробили свій внесок у справу допомоги українській армії.