Провідник донецьких сепаратистві Олександер Захарченко оголосив про створення „Малоросії“‚ котра має в недалекому майбутньому об’єднати всі реґіони України.
Звичайно ж‚ це ідея Кремля‚ а не О. Захарченка. Москва має на це низку причин та вимірів.
Вимір адміністративний. Необхідність об’єднати два окупаційні терени виникла давно. Власне, „республіки з трьох літер“ першочергово Володимир Путін створював для короткого терміну використання. Потім всі вони, не дві – а значно більше, мали об’єднатися в одну „державу“. Карикатурні „вожді“ на кшталт О. Захарченка теж не мали „правити“ три роки. Реальність підкореґувала пляни, й в окремих республіках з прив’язкою до українських областей більше немає потреби. Водночас вирішення технічного адміністративного питання в Москві використали як інформаційний привід.
Вимір управлінський. Очевидно, ми маємо справу з технічною заміною правлячих еліт. Мабуть, скоро всі справи у „Малоросії“ вже офіційно переберуть на себе „десантники“ з Росії у вигляді „господарників“ з російських реґіонів. Їх можуть доповнити кілька відомих реґоналів-втікачів.
Вимір ідеологічний. Росія починає нову ідеологічну гру, сенс якої полягає у створенні „іншої України“ – дружньої для Росії. За три роки вони збагнули: вести війну проти України під відвертими українофобськими гаслами нічого не дасть. Вигідніше проголосити ціллю створення „іншої України“. Звісно, „суверенної“, але дружньої відносно Росії. Якщо це так – слід очікувати на „шараварщину“ в Донецьку і Луганську. З бандурами і віночками. Росія, очевидно, буде зараз активно просувати нео-малоросійство як ідеологію. Не виключаю появи „малоросійських націоналістів“.
Вимір політичний. По суті, „деклярація Захарченка“ – це дзеркальне відображення „мирних плянів“ української влади. Мовляв, ми за реінтеґрацію. Але за реінтеґрацію України до нас – до Малоросії. Це спроба перехоплення ініціятиви, і засвідчуваня „готовности домовлятися“. Так само‚ як офіційна українська влада стверджує, що поверне всі території „як тільки в Росії буде криза“, так само і „малороси“ оголошують про перспективи „повернення Києва“.
Вимір символічний. Цікаво, що 2014 року в Росії чітко розмежовували „Новоросію“ та „Малоросію“ з центром у Києві. Обидві були об’єктом зазіхань, але цілком автономними. Очевидно, проголошуючи „Малоросію“ в Донецьку, вони „здобувають символічну перемогу“ та символічно повертають усю Україну. Просто „культурний центр“ Малоросії‚ Київ‚ ще „чекає на звільнення“.
Петро Олещук – український політолог‚ Київ.