На порядку денному Конґресу США перебуває розгляд законопроєкту за числом 1205 щодо визнання дій Росії в Україні геноцидом. Окрім самого факту визнання геноциду, цей документ спрямований на забезпечення підтримки держави і народу України в боротьбі з воєнними злочинами, що вчиняються державою-аґресором, а також створення Міжнародного трибуналу з метою притягнення до відповідальности керівництва та військовослужбовців Росії.
Визнання геноцидом злочинів, вчинених Росією, це не політичний хід США, а застосування чинних норм міжнародного права та ратифікованих документів, зокрема, міжнародної Конвенції про запобігання злочину геноциду і покарання за нього, ухваленої 9 грудня 1948 року на Генасамблеї ООН.
Отже, Ст. 2 Конвенції визначає геноцид як будь-які з наступних дій, здійснюваних з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку: вбивство членів цієї групи;
нанесення тяжких тілесних або психічних ушкоджень членам такої групи; навмисне створення членам групи життєвих умов, розрахованих на повне або часткове знищення групи; дії, розраховані на унеможливлення народження дітей в середовищі групи; насильницька передача дітей цієї групи іншій групі.
На жаль, у війні Росії проти України знайшли свій прояв всі вищезазначені критерії геноциду. Так, масові вбивства цивільних, неозброєних українців відбувались в Бучі, Маріюполі, Ізюмі або під час ракетних ударів майже повсюди на тимчасово окупованих територіях. Нині навіть приблизно не можливо оцінити кількість загиблих та поранених. Так, лише в одному Маріюполі можна говорити про щонайменше десятки тисяч жертв. Йдеться про вбивства за національною ознакою, оскільки Росія знищує усіх, хто ідентифікує свою приналежність до української нації.
На тілах жертв масових поховань знайдено сліди численних катувань та тортур. Про це також свідчать ті, кому вдалось звільнитись з полону.
Окрім військових об’єктів, цілями атак стало чимало підприємств критичної цивільної інфраструктури, зокрема, тих, що постачають населенню воду, електроенерґію та тепло. Результатами дій ворога стали штучно створені продовольча блокада та криза на ринку продуктів харчування, оскільки окупаційні війська перешкоджають в доставці сезонних овочів з окупованих територій півдня на решту територій України. Порушено технологічні ланцюги, мешканці окупованих територій не мають роботи, а дефіцит, що створився на підконтрольних Києву територіях, призвів до підняття цін і зубожіння населення. Штучні газові кризи, порушення Росією взятих зобов’язань також створюють дефіцит газу, що призводить до значного підвищення вартости цін на теплову енерґію напередодні опалювального сезону. Такі дії ворога спрямовані на створення умов, неприйнятних для життя цивільного населення.
Масові злочини проти статевої свободи та статевої недоторканости особи, що проявляються у численних зґвалтуваннях, випадках кастрації українських військовослужбовців, навмисних ракетно-бомбових ударах по пологовим будинкам слід розглядати як дії, розраховані на унеможливлення народження дітей українцями.
Стали також відомі випадки викрадення дітей з Маріюполя та інших окупованих територій з метою їх подальшого незаконного вивезення на територію Росії. Український омбудсмен надає інформацію про насильне вивезення до Росії понад 7,000 українських дітей. Слід очікувати, що на території ворожої держави будуть намагатись розірвати всі зв’язки цих дітей з соціяльним та культурним середовищем, в якому вони були народженні й виховані, шляхом нав’язування їм приналежности до російської нації.
Все вищезазначене містить неспростовні докази того, що розв’язана Росією війна проти України є геноцидом українського народу. Зважаючи на те, що всі дії військового та політичного керівництва Росії повністю відповідають критеріям геноциду, визначеним Конвенцією, разом з усім цивілізованим світом США повинні нарешті ухвалити рішення про визнання російської аґресії проти України геноцидом.
Цивілізований світ цілком логічно повинен був виявити жорстку позицію щодо Росії ще до початку її широкомасштабного вторгнення, оскільки чинні норми міжнародного права, і вищезазначеної Конвенції зокрема, передбачають не лише реакцію на вчинення геноциду, але й зобов’язу-ють застосувати дії, спрямовані на запобігання будь-яким його проявам. Саме тому, рішення про визнання дій РФ геноцидом необхідно було ухвалити набагато раніше.
Загальновідомий факт, що воєнні злочини та геноцид не мають термінів давности, а всі винні особи повинні бути притягнуті до відповідальности навіть через багато років після вчинення подібних злочинів. Найбільш показовим в цьому контексті прикладом є нещодавній початок слідства Міжнародного кримінального суду ООН та спецтрибуналу за фактом геноциду в Руанді щодо Фелісьєна Кабуги – продюсера пропаґандистського „Радіо тисячі холмів“, в етері якого лунали підбурювання та заклики до масових вбивств. Схожа доля повинна чекати на усіх росіян, причетних до геноциду українського народу.