ТОЛАНД, Конектикат. – Шанувальники клясичної музики не забудуть концерт піяніста Віктора Марківа, що прозвучав 23 червня в залі Мистецького центру міста.
Речітальний концерт дає публиці образ виконавця, який має завданням дати слухачам емоційне пережиття. Віртуозні п’єси не втратили жодної ноти в блискучих пасажах, а динамічна скаля мала більше відтінків, oсобливо в піянісімо, ніж можна було сподіватись.
Програма складалася з творів ХІХ і ХХ ст. Ісаак Албеніс (1860-1909) був представлений п’єсою „Ґранада”‚ Енріке Ґранадос (1867-1916) п’єсами „Андалюса” та „Орієнтальний танець”, а Федеріко Момпоу (1893-1987) – п’єсами „Водограй і дзвони,” „Озеро” і „Коляски Ґаліції”. Останний відомий у світі і перший композитор-імпресіоніст Еспанії улюблений піяністами і високо цінований музично вибагливими слухачами.
Три п’єси Сергія Рахманінова („Романс“ з салоних п’єс і два прелюди з опусу 32) успішно переливають вокальний мельос в інструментальну стихію і це, мабуть, заохотило піяніста включити їх в програму концерту, яка представляла делікатний стиль европейського піянізму.
Всі прелюди С. Рахманінова мають сентиментально-мелянхолійний характер, а 10-ий з них – це правдиві „страждання знедоленого серця“. Він написаний за картиною німецького художника Арнольда Бикліна „Повернення”.
Далі слідували чотири п’єси бразилійця Ейту Віла-Лобуша. Він національний фолкльорист, неоклясик. Його музика глибоко національна, притягає своєрідними перетворенням музичного матеріялу, а це характерна тенденція в тогочасній европейській музиці.
Найбільшим твором була п’ятичастинна „Партита ч. 5 (In modo retro)“ Мирослава Скорика з 1975 року. Це одна з найбільш виконуваних п’єс композитора, переліт по різних музичних епохах і стилях, як спогади і рефлексії про минулий час.