ЛЬВІВ. – Дев’ять років поспіль у час Різдвяних свят учасники студентської організації Українського Католицького Університету (УКУ) „Україна – єдина“ їдуть на схід із вертепним дійством. Цей рік не став винятком, з 10 січня студенти почали колядувати у прифронтовій зоні від Станиці Луганської до Маріюполя.
Проєкт „Вертеп на схід“ зародився в УКУ ще за часів Революції Гідности в Києві. Його співзасновником та незмінним координатором є Юрій Мурин. Він розповів:
„У 2012 році ми їздили з виступами на Одещину. Після року затишшя, плянували вертеп у Донецьку. Та переломним моментом став початок Революції Гідности. Тоді проєкт довелось „заморозити“, і ми в Донецьк не поїхали. А вже 28 грудня 2013 року керівництво УКУ попросило організувати вертеп на Майдані у Києві. Це стало поштовхом вдихнути нове життя у проєкт і, разом з тим, змінити ідею. Згодом після вертепу на Майдані, який вдалося зробити за лічені дні, зародилася ідея поїздок на фронт до наших захисників. Цього року через пандемію від УКУ на схід України поїхало лише шість учасників із 28-ми. Всупереч тому інші не залишились осторонь і відзняли онлайн привітання для військовослужбовців.
Все ж попри значні обмеження, маштаби поїздки все-таки вдалося зберегти.
Крім зміни складу, змінився і сюжет вертепу. Передати суть вертепу було вкрай складно, тому ми зосередили увагу на гуморі, політичній сатирі. За нашим задумом, у сценці відтворено те, як українські політики вирішували кризові питання, спричинені коронавірусом. Щоб хоч якось підняти економіку країни, вони зібрались у вертеп і пішли колядувати. У такий спосіб нам вдалося зберегти різдвяний мотив, який переплітається з комічним жанром.
На противагу минулим рокам, довелось обмежитися і з авдиторією слухачів – раніше студенти УКУ, крім військових, виступали й для місцевих жителів. Та це не відбилось на твердому намірі колядників нести радісну звістку, адже в один із днів свого перебування на сході, їм вдалося поставили аж сім виступів. Ця цифра є значущою для студентів, бо, попри втому, за день вдалося багато встигнути. До слова, в попередні роки були 3-4 виступи за день. Однак, більше за все, студенти тішаться, що, попри ризики, не відклали поїздки.
Війна не закінчилась, і невідомо скільки триватиме карантин. Тому, хоч і меншим складом, ми вирішили все-таки їхати, бо розуміємо, що матеріяльну допомогу, яку веземо з собою, можна легко передати поштою, але нею не передаси атмосферу Різдва, підтримку і вдячність“.