Після встановлення нових кордонів між СРСР та новою Польщею внаслідок Другої світової війни, тільки 700 тис. українців-автохтонів залишилося на території Польщі, хоч між війнами на території другої Речі Посполитої проживало понад 5 млн. українців. З встановленням нових кордонів почалась спільна совєтська-польська акція „добровільного переселення”. Але скоро вона перейшла у насильну. Все ж таки, навіть при тому, на січень 1947 року понад 150 тис. корінних українців залишилось на території нової Польщі.
І вже у січні 1947 році Генеральний штаб Війська польського почав готувати плян виселення решти українського населення. 27 березня 1947 року конкретний проєкт виселення запропонував генерал Стефан Мосор‚ а Державна комісія з безпеки схвалила цей плян.
Наступного дня у засідці УПА загинув польський генерал Кароль Свєрчевський. Тільки кільканадцять годин пізніше на спеціяльному засіданні політичного Бюра було вирішено швидкими темпами переселити українців та змішані родини на возз’єднані землі‚ не утворюючи компактних груп і не ближче‚ ніж 100 кілометрів від кордону‚ та узгодити операцію виселення з урядами Радянського Союзу і Чехословаччини.
16 квітня 1947 рoку видано у Варшаві‚ за підписом Міністра громадянської безпеки бригадного генерала Радкевича та Міністра національної оборони маршала Жимерського‚ „Проєкт організації спеціяльної операції „Схід“, де у першому реченні сказано: „Розв’язати українське питання в Польщі остаточно“.
28 квітня 1947 року шість дивізій Війська польського оточили села, населені українцями. Одночасно підрозділи НКВД та Чехословацької прикордонної сторожі забльокували східній та південний кордони Польщі. О 4-ій години ночі Оперативна група „Вісла” під командуванням заступника шефа Генерального штабу Війська польського бриґадного генерала С. Мосора розпочала виселення 150 тис. українців до воєводств північної та західньої Польщі.
Акція тривала понад чотири місяці, до липня 1947 року. На 31 липня 1947 року‚ за польськими даними, було переселено 140,575 осіб, ув’язнено в концтаборі Явожно 3,800 осіб, убито 655 осіб, заарештовано 1‚466 членів українського руху опору.
1 серпня 1947 року Таємна інспекція Державної комісії безпеки наказала командувачам Краківського і Люблінського воєводств виселити всіх українців, що залишилися на їх території‚ без огляду на їхню льояльність до держави чи партійну належність‚ та організувати контрольні бриґади з перевірки кожного виселеного села, щоб там не залишилася жодна українська чи змішана родина. До кінця 1947 року у місця, звідки було депортовано українське населення, переселено близько 14 тис. осіб польської національности.
Слід підкреслити, що Акція здійснювалася з насильством, за сприянням польської міліції, польські селяни знищували цілі села‚ вбиваючи дітей і жінок. Арештованих‚ яких судили‚ вбивали негайно після вироку.
29 серпня 1949 року урядовим декретом Польща позбавила українців права на господарства‚ з яких вони були виселені‚ і на залишене там майно.
Конвенція ООН про запобігання злочину геноциду і покарання за нього була прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 9 грудня 1948 року, тобто після вище визначених актів геноциду 1944-1947 років, але до декрету позбавлення права на господарства. Вона не має зворотнього впливу, одначе‚ окреслює поняття геноциду. Під це поняття підпадають згадані вище події.
Зміст документу абсолютно застосовний до Акції „Вісла“:„…Наступні дії, чинені з наміром знищити, цілком чи частково, яку-небудь національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку:
а) убивство членів такої групи;
б) заподіяння серйозних тілесних ушкоджень чи розумового розладу членам такої групи;
в) навмисне створення для якої-небудь групи таких життєвих умов, що розраховані на повне чи часткове фізичне знищення її…”
Щодо різних світових геноцидів ХХ ст. злочинний намір не був чітко окреслений у документах. Ні Сталін щодо Голодомору, ані Гітлер щодо Голокосту не окреслювали наміру чітко та документально. Зовсім інакше стосовно Акції „Вісла”. Поляки були вкрай зухвалими в „остаточному вирішенню українського питання“.
У 70-ту річницю цієї страшної наруги над нашим народом згадаймо усі події і вшануймо потерпілих.
За малими винятками, поляки досі не загоїли болючих наслідків і ран Акції „Вісла”.
Ню-Йорк