Світовий Конґрес Українців (СКУ) видав вміщену у „Свободі“ заяву‚ засудуючи найновіший почин Москви в напрямі знищення української національної меншини у Російській Федерації – ліквідацію Бібліотеки української літератури в Москві, що стала предметом триваючої кампанії переслідування з боку владних структур Росії.
Репресивні дії проти українців в Росії почалися ще в 2010 році‚ коли на підставі загадкового звинувачення процедуральних питань реєстрації Міністерство юстиції Росії зліквідувало обидві українські центральні репрезентації у Російській Федерації – Об’єднання українців Росії (ОУР) та Українську Національно-культурну автономію (УНКА). До речі‚ між звинуваченням включено також немов порушення закону – участь голови крайової організації у відміченні річниці Голодомору в Україні. Від того часу в Росії діють виключно місцеві гуртки. Як відомо‚ у Росії немає жодної української школи, а також немає української церкви. Знущання москалів над українськими церквами доволі відомі. Бібліотека стала тільки останнім об’єктом знущання.
Репресії проти бібліотеки почались переслідуванням персоналу, обшуками та допитами керівництва бібліотеки, а також засудженням директора бібліотеки, 5 червня 2017 року за те‚ що у бібліотеці знаходилась суперечлива книжка українського автора‚ якої фактично не було. Директора бібліотеки Наталію Шаріну засуджено до чотирьох років умовного ув’язнення за політично вмотивованими звинуваченнями. Опісля останні два бібліотекарі були звільнені. 1 березня адвокат директора оскаржив вирок, але 24 квітня апеляційний суд підтвердив попередній вирок.
У міжнародній правозахисній організації „Amnesty International“ заявили, що Н. Шаріна стала жертвою судового свавілля, а винесений вирок демонструє повне презирство російської судової системи до принципу верховенства права.
У своїй заяві СКУ закликав міжнародне співтовариство, включно з правозахисними організаціями, відповідно відреаґувати на неприйнятні дії Росії своїми негайними акціями, щоб захистити людські та національні права української меншини в Росії.
Захід СКУ потребує одначе підтримки української держави. СКУ є неурядова організація з своїми правами, привілеями‚ але також і слабостями. СКУ став неурядовим членом ООН у 2003 році, сказавши правду при підтримці держави України. Старання про членство починалось і продовжувалось більш і менш активно ще від 1974 року‚ одначе не увінчались упіхом‚ бо Україна не була державою. СКУ в ООН представлена, щоб вказати наскільки є важливим, щоб держава Україна, а не тільки неурядові організації‚ зареаґувала на цю останню‚ просто безсоромну поведінку Росії у порушенні людських і національних прав. Тому потрібним було б, щоб проти ліквідації бібліотеки‚ як в минулому при судовому рішенні проти директорки бібліотеки‚ виступила і Україна‚ яка не тільки повинна захищати права своїх громадян і мешканців‚ але й етнічних українців‚ де б вони не перебували. Але самої заяви замало.
Москву треба притягати до міжнародної відповідальности додатковими санкціями та економічним тиском. Тим більше, що Україна тепер посідає місце у Раді людських прав при ООН. Це нагода, навіть якщо не дуже ефективний форум для порушення цього питання. Тут не справа тільки одної особи, хоч би директорки бібліотеки, але взагалі української національної меншини у Росії і ще один прояв безпощадної і зухвалої поведінки Москви проти загальноприйнятих норм цивілізованого світу та проголошеної війни Москви проти українців не тільки на Криму чи Донбасі.
Бібліотека‚ немов собор духовности українського народу‚ зберігає його найглибші цінності. Тому не випадково москалі її переслідують. Потрібна підтримка у цьому протистоянні й інших цивілізованих держав, але цього тяжко вимагати‚ коли сама Україна покищо не реаґує.
Ню-Йорк