Я журналіст, працював на телеканалах репортером, редактором. Тепер працюю з різними інтернет-виданнями. Прошу допомогти у такій справі.
У 1982 році у Косівській центральній районній лікарні працював двірником о. Василь Романюк, майбутній патріярх Української Православної Церкви Володимир.
Після таборів він був працевлаштований в лікарні. Парафії йому не давали.
Інший колишній політв’язень, о. Зеновій Карась з Коломиї, працював у Коломийській „Медтехніці” і обслуговував медичну апаратуру в Косівській лікарні. Він сфотографував о. В. Романюка на території лікарні.
Ці світлини, за твердженням науковця Дмитра Зінчука, опинилися за кордоном у пресі. У своїй праці „Релігійна та громадсько-політична діяльність Патріярха Київського і Всієї Руси-України Володимира (Василя Романюка)” він пише: „17 травня 1982 року В. Романюк влаштувався двірником у лікарню, звільнився із цієї роботи 13 вересня 1982 року. Він виконував півроку найбруднішу роботу, яка принижувала його сан священика: грузив сміття, носив помиї, чистив туалети, годував свиней”. Як пригадує Д. Гриньків, хтось із знайомих, відвідавши священика у лікарні і побачивши, що священик вивозить сміття на тачках, сфотографував його і невдовзі ця світлина появилася у одному з видань на Заході. А підписано було: ось як у Радянському Союзі змушують працювати на таких роботах навіть священика, який карався за антирадянщину”.
Про те, що фотографія потрапила за кордон, стверджує і очевидець тих подій, Юрій Гуцуляк, який працював тоді рентґен-ляборантом в лікарні. Він заявляє, що о. З. Карась попросив його проявити плівку, на які було сфотографовано о. В. Романюка.
Коли це сталося у Косові, медпрацівників тягали в КГБ, 19 січня 1983 року відбулися партійні збори, суворі догани дали окремим працівникам лікарні. Я маю протокол тих зборів, віднайдений в архіві області.
Зі слів Ю. Гуцуляка, він чув невдовзі після того випадку повідомлення „Голосу Америки” по радіо про Косівську лікарню, про те, що з України передали фотографії, що священник працює двірником.
Мій дідусь З. Карась помер 2014 року. Про той випадок є лише кілька слів у його записах-спогадах. Він пише, зокрема, що мусів знищити плівку, тому при обшуку у нього нічого не знайшли. Однак, за твердженнями Ю. Гуцуляка та Ольги Джуранюк, яка теж працювала в лікарні в рентґен-кабінеті, і власне вона отримала догану, на допитах в КГБ вони бачили фото о. В. Романюка, про яке йде мова.
З цього я роблю висновок, що фото знайшли у когось при обшуку, але про це опитані мною очевидці не згадують, а оперативні справи КГБ по Івано-Франківській області, за твердженнями працівників Галузевого державного архіву СБУ, наприкінці 1980-их років були знищені. Або на слідстві їм показували фото, яке вже отримали з закордонної преси після публікації.
З огляду на те, що о. В. Романюк звільнився з лікарні у вересні 1982 року, фото було зроблено в цей період. А оскільки партійні збори відбулися в січні 1983 року, то весь час, принаймні, від вересня тривало слідство.
Я шукаю матеріяли про той випадок для написання книги про дідуся. У дідуся в бібліотеці я знайшов багато чисел „Свободи”, тому й вирішив запитати спершу у вас. Про о. В. Романюка я знайшов кілька публікацій в архівних числах „Свободи” за 1982 рік, але потрібної інформації там немає. Чи можуть читачі тижневика посприяти у пошуку?
Моя електронна адреса: [email protected]. Буду дуже вдячний за можливу допомогу.
Володимир Гарматюк,
Івано-Франківськ