В неділю‚ 21 квітня, в Україні щось має статися. До останньої хвилини не будемо знати‚ що саме‚ але відчуття в усіх таке‚ мовби земля може раптом перестати обертатися. І там‚ і тут наші люди‚ чутливі до реальности‚ тримаються за серце‚ від жаскої невідомости терпне шкіра на голові. Який це вже раз за останню чверть сторіччя на українську спільноту накочується‚ знов і знов‚ хвиля доленосного „або-або“? Скільки й чого ще треба пережити‚ щоб вибір свідомого українства – державна незалежність і відродження знищуваної впродовж кількох століть нації – не був ніколи більше загроженим?
Розчарування… Біль… Обурення.. Гнів… І невидима‚ покищо в людських душах‚ – барикада: „або-або“ передбачає неминучий зудар між протилежними сторонами.
Тому належить прислухатися до мудрих членів нашої спільноти‚ зокрема чільних церковних осіб‚ і до їхньої найпершої поради: треба заспокоїтися‚ треба стримати небезпечний розгул емоцій‚ треба усім охолонути. Не збайдужіти‚ не відвернутися від чергового виклику життя‚ і нехай там‚ поза нами і нашим знесенням „над битвою“‚ все пропадом пропаде – ні‚ спокій потрібний для ясного розуму‚ в тумані розбурханих почуттів він просто нездатний виконати свою функцію.
В давньоіндійській релігійно-філософській практиці є підставове правило: мозок повинен бути таким же відполірованим‚ як дзеркало‚ – щоб думка‚ упавши на нього під певним кутом‚ під цим же кутом адекватно відбилася. Коли ж мозок весь у здійнятих почуттям хвилях‚ тоді думка марно губиться у них і втрачає будь-яку ясність‚ спотворюється.
Заспокоївшись‚ ми передусім зрозуміємо‚ що нічого нового не відбувається‚ і за нинішніми проявами української історичної драми стоїть старий зміст: причиною внутрішнього напруження в Україні є‚ як і 100 років тому‚ не несумісніть світоглядів‚ ідеологій чи релігійних конфесій‚ а тільки незмінний і невідступний великодержавний шовінізм Москви і її імперська захланність.
Спокійний розум і рівновага духу також дозволять нам не засуджувати українське суспільство за нібито очевидну глибину внутрішнього розламу. Насправді це далеко не очевидне‚ і замість вважати прихильників Володимира Зеленського несвідомими‚ політично незрілими громадянами‚ слід спершу з’ясувати глибину й ефективність проникнення в український державно-національний організм антиукраїнської пропаґанди усіх Кремлів – царського‚ совєтського і путінського.
Ця пропаґанда не мала і не могла мати належної відсічі з українського боку‚ оскільки‚ вкорінюючись в українську свідомість віками‚ тисячами способів і засобів‚ у тому числі дуже тонкими й підступними‚ змогла врешті зайняти в цій свідомості декілька „нижніх поверхів“. Звідси – хронічне і все ще досить масове малоросійство‚ звідси – глухота і байдужість політичної верхівки до естетичних і духовних скарбів свого народу.
Ідемо далі: замість самобичувати себе з того приводу‚ що частка національно свідомих людей в Україні все ще не досягла критичної маси і тому якість державної незалежности залишається незадовільною‚ візьмімо до уваги‚ скільки українських поколінь грубою силою були позбавлені найсвітліших голів і найчистіших сердець.
По-друге‚ частка національно свідомої еліти‚ вищий „поверх“ пасіонаріїв‚ скрізь у світі складає‚ в найкращому разі‚ десяту долю від загальної кількости населення. Решта – просто живе‚ трудиться‚ народжує дітей і хоче‚ природна річ‚ бачити свою державу‚ свою владу справедливою. Інакше голосуватиме за „нові обличчя“.
Спокій‚ люди добрі! Спокій і рівновага духу! Навіть при тому‚ що В. Зеленський не є „новим обличчям“‚ взагалі ще не є „обличчям“. Обличчя в людині – це не роля для сцени‚ не міра відомости‚ не слава‚ не маска‚ котру можна комусь на догоду наповнити будь-яким змістом‚ аби збаламутити розум 90 відс. виборців.
В. Зеленський ще тільки в дорозі до свого справжнього обличчя. Тому те все‚ що зробило його відомим і популярним‚ не судімо передчасним судом. Його російськомовність і типову для київського шов-бізнесу проросійськість‚ його висміювання України і всього українського‚ його вузесенький світогляд і низький загальнокультурний рівень – це все може змінитися в ліпший бік. Він навіть може перестати бути атеїстом‚ бо вже от Ігор Коломойський в інтерв’ю для ізраїльської газети „Мakorrishon“ пообіцяв: „…Ми активно працюємо над тим, щоб, принаймні, він дотримувався Шаббату“.
Все може вийти з молодим артистом на добру дорогу‚ крім одного: він є кандидатом не так ворогів Президента Петра Порошенка‚ як ворогів незалежної української держави‚ ворогів українства‚ душителів нашої нації.
3 квітня Володимир Жириновський‚ найогидніший московський україножер‚ вождь російських ліберальних демократів‚ автор божевільної ідеї поділу України між Росією і Польщею‚ заявив‚ що визнає ці українські вибори леґітимними лише у тому випадку‚ коли переможе В. Зеленський.
А що виявляється далі? Аліна Шандра в електронному виданні „Euromaidan Press“ повідомляє‚ як „гакери“‚ зламавши сервери партійного штабу В. Жириновського‚ доступилися до документів‚ котрі розкривають далекосяжний плян Москви зробити комедіянта впливовою людиною в українській політиці.
Більшої компромітації В. Зеленський не міг зазнати. Шкода‚ що це викрилося аж тепер‚ перед самим другим колом виборів. Запізно.
Ще багато чого викриється‚ але в кожному випадку варто зберігагти спокійну і ясну голову.
А якщо українці спроможуться на таку ясність розуму‚ як ніколи-ніколи раніше‚ то скажуть собі самі‚ що в усіх українських бідах‚ драмах і трагедіях є велика частка їхніх власних провин.