НЮ-ЙОРК. – 8 грудня в Музичній серії Українського Інституту Америки відбувся незвичайний концерт, де фортепіяно домінує. Фортепіяно, яке збудував італійський конструктор Бартоломео Крістофорі в ранньому ХVІІІ ст., відзначався від інших клявішних інструментів тим, що міг видавати звуки тихі і ступенювати їх до дуже голосних. Від того і походить його назва ,,фортепіяно.”
Перед концертом пройшла цікава доповідь про композиторів та їхніх творів, яку виголосив д-р Алейн Фроґлі, професор історії музики на Університеті Конектікат в Сторсі.
Програма концерту складалася з творів для двох фортепіянів визначних композиторів ХІХ ст. Роберта Шумана й Йоганеса Брамса, ХХ ст. Арона Копленда і Вітольда Лютославського, а ХХІ ст. українця Євгена Станковича, чий твір „Давній гірський танок” відкрив програму. Урсула Опенс і Джером Ловенталь виконали його з пристрасними різкими рубашними вигуками і стуканням притаманним карпатському народові.
Вони також відіграли транскрипцію Анданте з варіяціями, Р. Шумана. Цей милий романтичний твір переповнений делікатно гарними мелодіями причарував публику.
В кінці концерту ті ж самі артисти відіграли транскрипцію скрипкового етюду ч. 24 Ніколо Паґаніні для двох фортепіянів відомого польського композитора В. Лютославського. Варіяції eтюду Н. Паґаніні знані з обробок різних композиторів, а знаний мотив публика сприйняла з насолодою і шквальними оплесками викликали виконавців до повторних уклонів.
З неменшим успіхом прозвучали „Варіяції на тему Гайдна” Й. Брамса, знаний оркестровий твір, переложений автором для двох фортепіянів, який здобув популярність своєю вишуканою віртуозністю. Виконавцями були донька і батько, Кармель і Дж. Ловенталі, які віддали усі авторські почування.
Під кінець програми прозвучав „Ел Салон Мехіко” А. Копленда, також оркестровий твір, аранжований для двох фортепіянів знаменитим Леонардом Бернстайном. Виконавцями американського твору були д-р Данило Свістель (президент Українського Інституту Америки) і Дж. Ловенталь, які відтворили ввесь внутрішний світ А. Копленда з його любовю мексиканського побуту, життя й культури.
Всі пари виконавців збирали вигуки „Браво” і сильні оплески публики, яка вщерть заповнила залю та кожночасно ентузіястично вітала передових артистів-піяністів.