МІНЕАПОЛІС. – 28 жовтня в Українському Центрі в Мінеаполісі українська громада відзначила 85-річчя трагедії Голодомору-геноциду 1932-1933 років в Україні. Були виконані національні гимни США та України.
Присутні вогнем свічок освітили залю і разом з настоятелями місцевих храмів – о. Петром Сівком з Української православної церкви св. Катерини, о. Романом Ворончаком з Української греко-католицької церкви св. Костянтина та о. Євгеном Кумкою з Української православної церкви свв. Михайла та Юрія помолилися за тих, чиє життя обірвалося в далеких 1932-1933 роках. А потім згадували пережите й незабуте, коли радянська влада вимітала урожай з комор до останнього зерна. Щодня помирали десятки тисяч людей.
На початку 1980-их років Роберт Конквест і Джеймс Мейс записали інтерв’ю з американськими українцями, які пережили Голодомор. Страшні розповіді не залишили сумнівів – радянська влада вчинила геноцид щодо українського народу й приховала його.
Найпотужнішим осередком дослідження та записів інтерв’ю з тими, хто пережив Голодомор та їхніми дітьми, стала Канада. Софія Ісаїв, яка була головним доповідачем на меморіяльному заході в Мінеаполісі 28 жовтня, з 2015 року працює над проєктом „Діти тих, хто пережив Голодомор, говорять“. Цей проєкт здійснює Українсько-Канадський Дослідницько-Документальний Центр в Торонто – неприбуткова організація, яка збирає інформацію про українців усього світу.
За останні 30 років центр накопичив понад 1,000 інтерв’ю і записів. Крім того, організація володіє великим архівом документів, фотографій. Тепер їх використовують дослідники, вчителі, студенти, кінопродюсери, музеї.
С. Ісаїв поділилася результатами дослідження: „Під керівництвом головного архівіста Іроїди Винницької за три роки ми поспілкувалися з 21 особою. Ось деякі результати. Середній вік батьків-оповідачів на час Голодомору був 11 років (від двох до 31 року). Багато опитаних дізналися, що їхні батьки пережили Великий Голод, дуже пізно. Батьки розповідали лише про те, що було до трагедії. Цікаво, що діти тих, хто пережив Голодомор, мають сильне відчуття соціяльної справедливости та глибоке розуміння прав людини. Усі вони соціяльно активні“.
Інша організація, з якою співпрацює С. Ісаїв, „Дослідно-освітній консорціюм з вивчення Голодомору“ Канадського Інституту Українських Студій при Альбертському університеті. Організація надала фонди на фінансування інтерв’ю ще 10 дітей очевидців голоду. Записи запляновані на 2019 рік.
Канадський проєкт дав поштовх для організації схожих досліджень в США. Голова комітету Голодомору в Мінеаполісі, член Ради Директорів Українського Центру Зіна Полець-Гутманис брала участь у Національному Комітеті з відкриття меморіялу Голодомору у Вашінґтоні у листопаді 2015 року й впродовж трьох років досліджувала, як люди діляться спогадами про пережите. Вона розповіла: „Я народилася в Мінеаполісі і була звичайною дитиною з української діяспори. Вивчала історію України, відвідуючи суботню школу. Вперше почула про Голодомор у 1983 році, коли д-р Джеймс Мейс приїхав в Університет Мінесоти й розповідав про це. На вулиці, між церквами свв. Костянтина та Михайла був реквієм. Діти, одягнені в уніформу, марширували“.
Цей день став визначальним для З. Полець. Вона вступила в Національний Комітет з Голодомору, почала збирати інформації. Одного дня на кухні розмовляла з батьками про свою роботу: „Я сказала, що в передмісті мешкає людина, яка пройшла через цю страшну трагедію. На що мама відповіла, що мої бабуся та дідусь теж пережили Голодомор. Я знала, що вони жили в Харківській області. Бабуся Євдокія Сокольська розповідала мамі, як щодня до них приходили люди просити їжу. Інколи помирали біля воріт. Ділитися з ними не було чим“.
Кіра Цареградська, яка в роки Голодомору була маленькою дівчинкою, розповіла: „Мій тато привів у дім собаку Гектора. А потім, коли цуценя підросло, виявилося, що в нас жив доберман-пінчер – вроджений охоронець. Гектора записали до війська і могли забрати у будь-яку мить. Та найважливіше: він як військовий отримував харчі. Так завдяки собаці ми пережили Голодомор“.
Учасники зустрічі вшанували Ванду Багмет та Ольгу Хоролець, присутніх на події, які дітьми пройшли через Великий Голод. Олександр Полець поділився інформацією про ще один місцевий проєкт: „Мінесотський історичний центр виділив Комітетові Голодомору фонди на записи розповідей дітей тих осіб, які пережили Голодомор. Для цього обрали 15 учасників і вже розпочали брати в них інтерв’ю“.
Цього літа О. Полець, З. Полець-Гутманис та Стефан Іваськевич зробили перші записи. Споминами поділилися брат та сестра Олексій та Алла Христичі, які народилися в Білій Церкві Київської области, а тепер мешкають у Мінесоті.
А. Христич: „У бабусі в сім’ї було 11 дітей, лише п’ятеро з них пережили Голодомор. Їхні батьки не вижили. Одного дня тато пішов шукати хліба і не повернувся. Бабуся була сама в хаті з мертвою мамою і не знала, що робити. Голодомор не минув для неї безслідно, вплинув він і на мене. Не можу, щоб вдома не було їжі“.
О. Христич: „Бабуся не розповідала про свій досвід, а мені незручно було питати. Та я пам’ятаю, як бабуся їла з каструлі, вишкрябуючи картоплю до самого дна“.
Крім розповідей про Голодомор того дня в Українському Центрі лунали пісні та поезія. Їх виконували Ірина Зіброва, Марійка, Галя та Оля Ворончаки, Наталя та Оля Предки. Семиклясниця Юлія Іваськевич отримала нагороду за свою виставку про Голодомор у конкурсі „Національний історичний день Мінесоти“.
У виставковій кімнаті особливе місце зайняла Стіна пам’яті з іменами жертв та тих, хто пройшов через Великий Голод. Кожне ім’я пов’язане з українцями Мінесоти.
Напередодні Мінесота долучилася до Міжнародної акції „Запали свічку пам’яті!“. В Українському Центрі діти з Спілки Української Молоді запалили символічну свічу пам’яті та зачитали 85 імен дітей, які стали жертвами Голодомору.
Губернатор Мінесоти Марк Дейтон та посадник Сент-Полу Мелвін Картер проголосили 28 жовтня Днем пам’яті жертв Голодомору в штаті та його столиці – Сент-Полі. Голодомор має бути офіційно визнаний світом як злочин проти людства, щоб уникнути схожих трагедій – йшлося у їхніх проклямаціях. Своїм зверненням вшанувала річницю Голодомору Генеральний консул України в Чикаґо Лариса Герасько.
У Комітеті з вшанування Голодомору були З. Полець-Гутманис, Тарас Підгайний, О. Полець, Пола Кeємберґ, Зенон Давидович, Олександер Комаренко, А. Христич, Леся Луцик, Микола Саражинський, О. Христич.