Понад 3 млн. українців сьогодні офіційно працюють за кордоном‚ піднімають тамтешню економіку. В Україні ціни вже давно наблизилися до европейських‚ а дохід українців зростає набагато повільніше. Тому люди змушені шукати гідної платні за кордоном. Водночас заробітчани рятують економіку. За 1918 рік вони переказали в Україну 14 млрд. дол., що на 19 відс. більше, ніж у 2017 році. Це тільки офіційні цифри. Ці гроші встабілізували курс гривні і відразу пішли на внутрішній ринок. Таким чином, завдяки міґрантам Україна отримує шанс на розвиток.
Але виїзд працездатного населення за кордон створює ряд проблем в Україні. Постало питання, чи можливо повернути громадян, які виїхали на заробітки до інших країн? Не всіх, але певну частину можливо. Для цього треба створити робочі місця‚ переважно у промисловості, а також соціяльно-економічне, політико-правове нормальне середовище‚ щоб налагодити міжнародний потік робочої сили. Потрібен комплекс заходів. Головне – побудова сучасної правової держави.
Невідомо, скільки в Україні громадян. Останній перепис населення був у 2001 році, тоді як ООН радить проводити його кожні 10 років. Формування податкової політики та плянування соціяльних видатків неможливі без об’єктивної оцінки соціяльно-демографічного стану суспільства. Проблема економіки полягає у величезному прошарку наглядачів – армії суддів, прокурорів, юристів, яких треба утримувати. Повертатись в країну, де той, хто працює, має годувати складну структуру – від податкової служби до пожежників‚ а доходи мати в рази нижчі від них, заробітчани навряд чи будуть.
Друга проблема: скільки працівників, якого фаху і кваліфікаційних навичок задіяно в галузях економіки? В Україні нема розуміння, у яких секторах кадровий голод, а в яких неправильно побудований виробничий процес. Підприємці звикли до дешевої робочої сили та її значної кількости. Коли ж робітників почали переманювати інші країни, настав час серйозно замислитися‚ подбати про оновлення виробництв‚ автоматизацію виробництва й сфери послуг.
Якщо працівників певної кваліфікації не вистачає в економіці‚ можна залучити таких людей з інших країн. Україна не вміє користуватися цим інструментом, бо не вивчає власний ринок робочої сили. Щороку український уряд встановлює квоти. Наприклад, у 2019 році в Україну можна залучити лише 3‚768 осіб з усього світу. Тимчасом чеська квота лише для українців становить 40 тис. осіб. Не дивно, що Україна стає транзитною державою в напрямку Евросоюзу. Щоб працевлаштувати чужинця в Україні, підприємцеві треба забезпечити йому місячний заробіток у 10 мінімальних платень (41.7 тис. грн).
Настав час знищення олігархічної системи, яка значно сприяє поширенню корупції через політико-бюрократичні зв’язки. Необхідно ухвалити закон про олігархів, які мусять сплатити спеціяльний одноразовий податок, або усунутися від політики. Це повинно бути рішення політичної влади. Якщо не боротися з олігархією, яка завжди захищатиме свої монопольні й корупційні позиції, то трудових міґрантів в основній масі назад не повернути. Вони їхатимуть й далі, а економіка, залишаючись переважно сировинною, стискатиметься, населення України скорочуватиметься і з часом сягне 20-22 млн. осіб, яких достатньо лише для аґрарної держави.