В цьому містечку я був вже кілька разів і кожного разу хочеться знову побувати. Турка на лівому березі річки Стрий в долині річок Яблунька та Літмир – найменший районний центр в області‚ неофіційна столиця бойків, етнічної групи українців, що зберегли свою культуру, мову, історію і проводять тут бойківські фестини. В 2017 році це свято відбулося вшосте і на нього з’їхались бойки з усього світу.
Костел Успіння Діви Марії.
Історики вважають, що час заснування Турки припадає на 1280-1320 роки, коли все Закарпаття було приєднане князем Левом Даниловичем до Галицько-Волинського князівства. Серед заснованих кількох укріплень була і Турка. Щодо назви, то за однією з версій це тури, які колись водились в цих краях. І зараз на гербі Турки і району є зображення дикого бика – символа сили та гордости жителів бойківського краю.
Пам’ятник Тарасові Шевченкові в Турці.
Вперше письмова згадка про місто була 27 червня 1431 року в грамоті польського короля Владислава II Ягайла, за якою надавалось право на володіння Туркою та всіма навколишніми селами угорському графові Ванчі Волоху і його синам. В 1730 році Турці надано маґдебурґське право‚ з’явилися ратуша і замок, споруджено деревяний єзуїтський костел‚ швидкими темпами почала розвиватись торгівля, а тодішній власник поселення Антоній Калиновський переніс до міста свою резиденцію. В 1772 році Турка перейшла до складу Австро-Угорської імперії. В 1905 році тут будувалася залізниця, яка з’єднала поселення з Самбором та Ужгородом. Після Першої світової війни Турка увійшла до складу Польщі, а з 1939 року – до СРСР‚ з 1991 року стала районним центром на Львівщині.
Церква перенесення мощів св. Миколая.
Центральна площа була збудована у 1730 році. Великий ринок оточували будинки. Під їх стріхами в непогоду можна було обійти торгові ряди.
В 1907 році було перебудовано дерев’яну ратушу на кам’яну. Цей будинок існує і зараз. В ньому розмістилась міська рада, архів, бібліотека, кілька магазинів та музей Бойківщини. В 1730 році в місті з’явився Успенський костел, спершу дерев’яний, а у в 1778 році звели мармуровий костел‚ який тепер повернули римо-католикам.
Красою міста є церква Успіння Пресвятої Богородиці, побудована в 1750 році, яка збереглася до наших часів без змін. Ця старовинна бойківська споруда виконана з смерекового дерева і є архітектурною пам’яткою національного значення.
А ось фортечну синагогу, збудовану в ХІХ ст., зруйнували вже за радянських часів. Після Другої світової війни влада змусила євреїв віддати будівлю під господарські приміщення. Зараз вона перетворена в столярну майстерню, навколо все захаращене.
Місто Турка цікаве в усі пори року, але найкраще відвідати його в теплу пору року‚ пройтись його вуличками, не поспішаючи роздивитись церкви і побувати обов’язково на найбільшому в світі фестивалів бойків, який проводиться через кожні п’ять років.