СРСР, а сьогодні його спадкоємець Російська Федерація роками активно користувалися і користуються сьогодні зброєю дезінформації і пропаґанди не менш вдало‚ ніж військовою зброєю. Яскравим прикладом певної успіху такого підходу стало недавнє твердження Президента США Дональда Трампа про те, що війна СРСР у Афганістані була заслуженою відповіддю СРСР на терористичні напади на його територію з Афганістану‚ немовби подібно як пізніша американська війна там є наслідком нападу на США терористів 11 вересня 2001 року. Заява Д. Трампа походить власне з такої російської пропаґанди і на необізнану публіку орієнтована.
Москва сьогодні приділяє дуже багато уваги, а також фінансових і людських ресурсів дезінформації та пропаґанді. Використовуються всі можливі засоби від інтернету до форумів міжнародних інституцій і організацій, а навіть і Церкви.
Достатньо вийти на сторінку в інтернеті Постійного представництва Російської Федерації до ООН‚ де під заголовком „Історія“ написано: „Від 1991 року, після розвалу СРСР, Російська Федерація, разом з іншими колишніми республіками СРСР‚ представлена при ООН як незалежна держава. У грудні 1991 року Російська Федерація, як держава-спадкоємець СРСР на міжнародній арені, офіційно зайняла своє місце як перманентний члени Ради Безпеки ООН“.
Найновіший документ‚ котрий РФ пропаґує на форумі ООН‚ це промова у Відні 17 січня Постійного представника Росії до Організації з Безпеки і Співробітництва в Европі Олександра Лукасевича на нарадах Постійної Ради ОБСЕ. Промова мала заголовок щодо ситуації в Україні та потребу втілити Мінські домовлення.
Цей документ переповнений дезінформацією про порушення якраз Україною Мінських угод‚ особливо щодо неприпинення вогню навіть у час Православного Різдва (як подано) та наслідки постраждалого мирного населення. Користаючи з трибуни речник Кремля порушив дві теми, одна яка прямо продовжила дезінформацію радянських часів про Степана Бандеру, Романа Шухевича, нацистів, неонацистів з нагоди проголошення Верховною Радою України 1 січня (день народження С. Бандери) офіційним святом в Україні.
При тому, крім очорнення С.Бандери‚ речник Москви додав і Р. Шухевича‚ вказуючи‚ що Міністерство освіти України недавно викреслило з підручників будь-які звинувачення Р. Шухевича та українських військових частин в часі Другої світової війни у співпраці з нацистами. Вказано також за старою радянською брехнею, що Р. Шухевич і ці українські військові частині брутально знущалися над єврейським, польським, російським і українським мирним населенням.
Велику частину своєї доповіді О. Лукасевич присвятив найновішій проблемі, а саме Православній Церкві в Україні, хоча ця тема‚ як і С. Бандера та Р. Шухевич‚ не мала нічого спільного з Мінськими домовленнями. У своєму лексиконі представник РФ користувався словом „погроми” у представленні уявних нападів на споруди Московського Патріярхату.
14 грудня 2018 року Росія поширила виступ у комітеті Генеральної Асамблеї ООН про приділення бюджетних коштів для Місії вивчення людських прав у Автономній Республіці Крим та Севастополі. Дмитро Чумаков‚ заступник Постійного представника РФ до ООН‚ підкреслював що Місія ООН не сміє туди заходити‚ бо Крим та Севастополь не мають нічого спільного з Україною‚ це російська територія населення якої „обрало повернення до Російської Федерації у повній згоді з міжнародним правом”. Виступ Д. Чумакова може видатися зухвалим і непереконливим‚ бо жодна держава світу не визнала цього „возз’єднання”‚ але коли такі твердження повторюються‚ то знаходяться особи‚ котрі у них вірять.
Дезінформація – немов отрута. Вона не менше вбивча. Засобом для цієї отрути може бути тільки правдива інформація‚ яка доходить до найдальших кутів. Кожний міжнародний форум – це не просто нагода репрезентації. У цьому відношенні Україна на сторінці Постійного представництва України в ООН дуже скупа інформація про аґресію Москви і зовсім немає відповіді на згадану дезінформацію.
Програти інформаційну війну‚ зокрема коли воєнна стратегія держави до поважної міри ґрунтується на підтримці міжнародного товариства‚ це не менше лихо‚ ніж програти на полі бою. Україна мусить це зрозуміти. Наразі, вибачте, на провідних місцях в Міністерстві закордонних справ України‚ як і у дипломатичному корпусі‚ й далі обмаль фахових молодих патріотів. Більшість просто „радянські люди” або „синки”. Настав час змін!
Ню-Йорк