Про третій, повоєнний Голодомор, в якому ми втратили 1.5 млн. людей, публікацій, досліджень дуже мало. Це немов забутий Голодомор. Населення західної України, яке саме жило бідно, бо пережило польську і німецьку окупації, надало допомогу не менш як 6 млн. голодуючих зі сходу, центру, півдня України, прилеглих областей Росії. Хвиля за хвилею захід України накривали нужденні люди, які рятувалися тут від голодної смерті. Їх зустрічали тепло, доброзичливо, ділились останнім, бо ще мали запаси продуктів харчування навіть після німецької окупації. Та й перші совєти до війни не встигли повністю зруйнувати західноукраїнське село. І тепер воно рятувало голодних „будівників комунізму“.
Ось це ущент руйнує московський міт про природні причини голодоморів, які насправді були штучними. Адже після 1944 року західня Україна знов стала частиною СРСР і на всій території однаково світило сонце, йшли дощі. І „чомусь“ Голодомор зупинився на кордоні 1939 року. Цій темі була присвячена моя книга „Україна. Голодомор 1946-1947 років: непокараний злочин, забуте добро“, яка одержала високу оцінку в Україні, є у Бібліотеці Конґресу США. Це стало можливим завдяки допомозі Дослідної фундації ім. Олега Ольжича у США, за що автор і читачі щиро вдячні. Недавно книга одержала перемогу у Всеукраїнському конкурсі книг за програмою поповнення бібліотечних фондів України. Держава фінансувала ще один наклад книги, яка вже надійшла у всі реґіони України.
Після виходу книги до мене звернувся чоловік св. п. Олександри Веселової (один з її матеріялів і про неї вміщено у моїй книзі) з проханням сприяти виданню двотомника спогадів людей з усіх областей України, які зібрала О. Веселова, але не встигла їх видати. Вона темою голодоморів займалась все життя, мала ступінь кандидата історичних наук, в дитинстві сама ледь не стала жертвою у 1947 році. Мої спроби знайти спонзора в Україні покищо не дали позитивного результату. Але пошуки я продовжую. Цінний матеріял від свідків, багатьох з яких вже нема в живих, може загинути. Тому я звертаюсь до небайдужих людей в Америці, читачів „Свободи“ з проханням долучитися до збору фондів на видання цього двотомника спогадів.
Вартість видання орієнтовно становить 8,000 дол. Половину обіцяє надати дирекція Дослідної фундації ім. О. Ольжича. Датки можна надсилати на адресу Фундації: Olzhych Research Foundation Іnc., 5 Newfane Rd., Bedford, NH 03110. Пожертва звільняється від податку.
Андрій Бондарчук – письменник, почесний голова Луцького Хрестовоздвиженського братства, Луцьк