Слово про носія лемківської поезії

ЗЕЛЕНА ҐУРА‚ Польща. – 24 листопада 2019 року після Літургії парох Української греко-католицької церкви під Покровом Пресвятої Бого­родиці о. митрат Юліян Гойняк за­просив всіх на конференцію про лем­ківського поета Якова Дудру з наго­ди 125-річчя від дня народження і 45 роковин дня його смерти.

Про творчість Я. Дудри у церковній світлиці розповів проф. Андрій Ксенич, за походженням – лемко. Він говорив лемківською говіркою, бо більшість, яка прийшла почути доповідь, це були лемки, парафіяни церкви. Доповідь він побувував на книжці віршів поета „Зьвізди на скибах“. Книжку цю редаґував і очолив своїм словом А. Ксенич, який  вибрав вірші до цієї збірки. Збірка вийшла друком у 2002 році у Горлицях.

У збірці є слово св. п. Петра Шаф­рана, колишнього головного редактора лемківського часопису „Ватра“. Слухав доповідь його син Михайло Шафран. Була також Ірина Ванадко, племінниця поета, яка передала деякі подробиці з роду Дудрів.

Першою збіркою Я. Дудри, була видана у Варшаві 1982 року книжка „Уродився я хлопом“. Він був сином з мазярського села, що народився в селі Лосє, що на Лем­ківщині біля міста Горлиці у 1894 році. Був час, коли і він також їздив з маззю по Европі. Про долю мазярів  в його віршах важко знайти рядки‚ в яких він нарікав би на свою долю, чи долю своїх людей.

Вірші його були віршами в більшості „сільськими“. Він в них оспівував все те, що чув, що бачив. В своїх рядках виливав слова про нелегку працю тодішніх лемків на рідних землях, їх звичаї, якими жили вони в хаті, а по їхньому в хижі, і в церкві. Писав про природу своєї Лемків­щи­ни. Всі його вірші писані були лемківською говіркою.

Я. Дудра був депортований зі своєї Лемківщини, зі свого рідного села Лосє як майже всі люди з рідних Карпат на тоді понімецькі землі Польщі. З часом вдалося йому повернути в улюблену Лемківщину.

Я написав вірш про Я. Дудру:

У світлиці під церквою
Зійшлись парафіяни‚
Щоб почути мову свою
І віддати шану

Для поета з Лемківщини
Для Якова Дудри.
Він був Карпат гідним сином
В словах своїх мудрий

Він то мовою прадіда
Описував села.
Про мазярів з-під Бескида‚
Що жили весело‚

Що то по усій Европі
Мазь з-під Горлиць родом
Возили неначе снопи
На своїх підводах.

Сам був з Лосі. Мав родину
Мав жену і діти
Треба було – він все кинув
І віз мазь по світу

Тому прошу‚ лемку-брате‚
Але й ти‚ лемкине‚
Почніть Якова читати
Сина Лемківщини.