СТЕМФОРД‚ Конектикат. – З Молебня до Матері Божої 19 жовтня розпочалося святкування 80-ліття Колеґії-семінарії св. Василія Великого, який у співслужінні з Єпископом Стемфордської єпархії Павлом Хомницьким, Владикою-емеритом Василем Лостеном та Владикою Іваном Бурою відправляли отці, яких зростила ця семінарія, та які мали честь очолювати її.
Владика-емерит Василь Лостен. (Фото: Назар Дмитерко)
У своїй проповіді ректор семінарії у 2014-2018 роках o. Роман Малярчук наголосив, що‚ починаючи з 1939 року і до сьогодні Колеґія-семінарія св. Василія Великого несе світло віри через своїх питомців, які стають священиками. А це понад 150 священиків і шість єпископів. Tут формувались кадри духовних провідників для Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ) – духовна національна еліта, серед представників якої були перший Глава УГКЦ після виходу її з підпілля y 1990 році Кардинал Мирослав Любачівський, який у 1980-их роках був духівником семінаристів‚ Патріярх УГКЦ Кардинал Любомир Гузар, який став одним з найбільших національних і духовних авторитетів України і для якого семінарія була альма-матір’ю. Він закінчував її разом з Владикою Василем, який‚ ставши єпископом, майже 30 років очолював Стемфордську єпархію.
Євангеліє читає Владика Павло Хомницький.
Історія цього унікального українського релігійного, освітнього і культурного центру в Америці бере початок з 1933 року, коли Єпископ Константин Богачевський з валізою зібраних у церквах по доляру грошей приїхав до Стемфорду і купив посілість за 50 тис. дол. на території маєтку Квінтардів. І вже через рік на відкриття середньої школи сюди з Ню-Йорку прибув цілий потяг українців, які з’їхалися з усіх дальших і ближчих куточків Америки. Понад 10-тисячна процесія пройшла містечком до місця, де постала перша в Америці українська школа, бо‚ як писав тоді Владика Константин, українці мусять мати свою освічену еліту, своїх духовних і громадських провідників у діяспорі.
Першої хвилі еміґранти, хоч самі були малограмотні, всіма силами свідомо підтримали його. У 1938 році Владика Константин поставив перед громадою нове завдання: заснування національної Української Католицької Колеґії-семінарії. І вже через рік, як акредитований заклад гуманітарних наук, семінарія відкрила двері для своїх вихованців. Поставши напередодні Другої світової війни і протягом усіх років, коли УГКЦ майже повністю була зруйнована московськими окупантами в Україні і аж до 1990 року, Колeгія св. Василія у Стемфорді була унікальним та одним із небагатьох українських закладів у світі, де українці здобували філософську освіту.
У 1960-их роках великий внесок у розбудову семінарії зробив правлячий тоді Єпископ Стемфордської єпархії Йосиф Шмондюк. У червні 1962 року він освятив наріжний камінь нового сучасного приміщення семінарії. Через рік семінаристи мали там уже помешкання, а вже 7 вересня 1964 року після завершення будівництва каплиці, відбулося урочисте входження у новозведену, за проєктом архітектора Юліяна Ястремського будівлю, вартість якої обійшлася в 1.4 млн. дол.
„Мусимо мати священиків-місіонерів, готових відбудувати нашу Церкву через проповідування Христового Євангелія на рідних землях. Це одна і найвища мета існування нашої Церкви як окремішнього тіла в діяспорі. Це закони, перестороги і заохоти Апостольської Столиці, щоб ми зберегли свій обряд і традиції. Це наша програма. Це наше завдання. Це наша місія“, – заповідав Владика Йосиф. Як визнання високих заслуг Єпископа Йосифа, у день відзначення 80-ліття семінарії, відбулося урочисте освячення меморіяльної дошки з його іменем, яку встановлено поблизу входу до каплиці.
Семінаристи на Молебні з нагоди 80-ліття семінарії.
Пророчий заповіт Владики Йосифа про відбудову Церкви на рідних землях та збереження її у своїй традиції в діяспорі з великою самопосвятою втілював протягом 30 років свого правління Стемфордською єпархією і Владика Василь. „Для мене велика радість і торжество, що сьогодні спільно з Вами можу відзначати 80-ліття семінарії св. Василія – особливо тому, що з тих 80 літ, 70 моїх, пов’язані з цією семінарією“, – сказав він у своєму вступному слові на бенкеті.
Владика Василь з дитячих літ навчався тут, спочатку у католицькій школі св. Василія, яка по суті була малою семінарією, а потім у Колеґії. Як очільник Стемфордської єпархії у 1977-2006 роках Владика Василь відкрив двері семінарії для 74 студентів з України та інших країн у 1990-их роках і став великим меценатом для відновлення духовно-богословських навчальних закладів та розбудови церков в Україні.
Разом з іменем Владики в історію семінарії вписані імена ректорів о. Лева Мощара та о. Івана Сквилера, яким тепер, як і Владиці Василеві‚ майже 90 років, і які разом з ним були серед перших студентів Колеґії св. Василія Великого. Ставши священиками‚ вони віддали їй багато років служіння як високоосвідчені викладачі анлійської мови і літератури, літургіки і як наставники. На жаль, за станом здоров’я оо. Лев та Іван не змогли взяти участи у святкуванні 80-ліття семінарії. З іменами о. Л. Мощара, о. І. Сквилера та з їхнім колеґою о. Петром Скриньковським, який був ректором семінарії з часу її переходу у новозбудований будинок і ще протягом багатьох років поспіль, пов’язана ціла епоха семінарії.
Про час навчання у 1960-их роках говорив у своїй головній промові на бенкеті колишній випускник семінарії, Єпископ Парми Іван Бура. Підкресливши, що Стемфордська семінарія виконала своє завдання перед Церквою у США і в Україні, Владика Іван закликав й надалі допомагати ій рости та процвітати для добра Церкви і народу.
Спогадами про навчання у семінарії у 1970-их роках поділився о. мітрат Іван Терлецький‚ який був ректором семінарії, головним економом єпархії і багато років є директором бібліотеки і музею‚ у яких, до речі, зібрано величезні скарби науки і мистецтва. На початку 1990-их років за завданням Владики Василя о. І. Терлецький три роки працював над відновленням Львівської семінарії св. Духа у Рудно.
Глибоко проникливим був виступ студента семінарії 1980-их років, а нині генерального вікарія Ігоря Міджака‚ який поділився враженнями зі святкування 1000-ліття Хрещення України-Руси. Родом з Філядельфії, він теж з дитячих років виховувався у школі, а потім у семінарії св. Василія у Стемфорді.
Серед відомих нині випускників семінарії св. Василія – о. д-р Іван Кащак, докторська праця якого „Виховання українського греко-католицького духовенства в Галичині (1882-1946)“ вийшла друком у Фордгам-університеті і стала добрим підручником для студентів. Його монографії „Митрополит Андрей Шептицький і заснування Української Католицької Церкви у США“ та „Кир Сотер Ортинський: Генеза Східньо-Католицьких Церков у Америці“, як і інші його праці є надзвичайно цінними дослідженнями історії Церкви в діяспорі. У 1997-2001 роках о. І. Кащак був віце-ректором семінарії св. Василія.
А ще один випускник Колеґії о. д-р Марко Морозович є нині деканом у Католицькому Університеті Америки.
Семінарія св. Василія, як кузня кадрів‚ дала путівку на важливі позиції у єпархії і о. мітратові Филипові Виняреві, який був канцлером у 2008-2012 роках‚ о. мітратові Михайлові Дубовичеві – заступнику головного економа епархії у 2001-2012 роках.
Від ректорів новітнього часу поділився спогадами о. Едвард Янґ. Саме на час його очільництва випала найбільша кількість судентів, які прибули з України. Він, італієць за походженням, оволодів українською мовою, бо семінарія – це школа і для тих‚ хто навчає. Разом з о. І. Терлецьким він був викладачем та організатором навчального процесу.
До Америки зі своїм духовним батьком о. І. Терлецьким приїхали тоді чотири студенти-семінаристи, які невдовзі були рукоположені до священства, котрих так потребувала Стемфордська єпархія. Серед них і о. Іван Мазурик, який невдовзі став добрим наставником для багатьох студентів за час своєї праці префекта у 1995-1996 роках і проректора семінарії у 2002-2008 роках.
Свій духовний і професійний ріст пройшов тут як ректор, а нині Єпископ Пармської Єпархії Богдан Данило. Троє з колишніх його вихованців нині співслужать у єпархії, яку тепер очолює Владика Богдан. Це о. Владислав Шевчук, брат Патріярха Святослава, о. Андрій Кріль і о. Любомир Жибак. Останній разом з дружиною Наталією та двома синами прибув на святкування з центральної частини Америки. Від наймолодших священиків-випускників семінарії про роки навчання говорив о. Андрій Кріт, який служить тепер у Масачусетсі.
Ці молоді священики належать до тих 15-ти, які приїхали на навчання уже в час незалежної України і рукоположені до служіння у цьому новітньму періоді. Серед них і нинішній ректор семінарії о. Богдан Тимчишин, який після її закінчення навчався у Римі і там захистив докторат з морального богослов’я. Три священики, які пройшли вишкіл у Стемфорді‚ є сьогодні на важливих посадах у Патріяршій Курії у Києві. Це капелян морських піхотинців, а нині заступник керівника Департаменту військового капелянства викладач, письменник о. Андрій Зелінський‚ економи о. Володимир Мальчин і о. Роман Олійник. У Стемфордській єпархії служать також оо. Богдан Гедзь‚ Василь Бегай і Тарас Чапарін.
Нині у Колеґії-семінарії – сім юнаків‚ які навчаються у Sacred Heart University, де отримують основні кредити з філософії. Проте, семінарія була і залишається домівкою та школою літургійної та духовної формації для них та для всіх тих, хто шукає дороги до служіння Богу і Церкві.
Семінаристи Роман Кузьмяк та Василь Ворохоб були майстрами церемонії на святковому бенкеті. На завершення студенти показали фільм про життя‚ навчання і побут у семінарії‚ режисером якого став майбутній священик Назар Дмитерко.
Протягом останніх 30 років з великою посвятою служать у семінарії сестри Інституту Катехиток Серця Христового з Бразилії, які готують для семінаристів і гостей обіди, вечері і сніданки, виконують величезну працю, опікуючись побутовими умовами семінаристів та священиків, які проживають тут.
На закінчення Єпископ Павло поблагословив семінарію на подальше служіння Богові та Церкві на багато майбутніх років‚ висловив вдячність попереднім єпископам Стемфордської єпархії за їхнє мудре та передбачливе правління, ректорам семінарії та професорам, поколінням семінаристів, які осягнули формаційну програму та щедрим жертводавцям, які допомогли семінарії св. Василія стати успішною.