Семен Могила. (Фото: Вікіпедія)
КРОПИВНИЦЬКИЙ. – На могилі Володимира Шульгина та його друга Володимира Наумовича, учасників бою під Крутами‚ написано: „Нема любові понад ту, що окропила кров’ю Крути“. Ці слова стосуються двох учасників бою під Крутами, двоюрідних братів Михайла Михайлика та Семена Могили з села Глодос‚ відомого затятим спротивом більшовизму.
М. Михайлик був членом Ради Української чорноморської громади та організатором українізації Чорноморської Фльоти в Криму (1917-1918), поручиком авіяції фльоти УНР, ад’ютантом куреня Низових Запорожців 1-ої Запорізької Дивізії Армії УНР (1920-1921)‚ учасником бою під Крутами та обох Зимових походів. З 1920 року проживав в Сарнах Рівненської області. На жаль, його здоров’я було підірване на Волині і 1924 року від серцевого нападу передчасно помер. Залишив дружину і сина. Написав докладні спогади про бій під Крутами та свій бойовий шлях під час Визвольної війни.
С. Могила, дізнавшись про організацію Центральної Ради та появу перших національних військових формувань, поїхав до Києва і вступив на навчання до 1-ої Української Військової Школи ім. Богдана Хмельницького, де й зустрівся зі своїм другом і двоюрідним братом. Пізніше М. Михайлик, згадуючи про бій під станцією Крути 29 січня 1918 року, зауважив, що бунчужний С. Могила напередодні бою очолював розвідку. Хлопці паротягом вирушили в напрямку червоних військ і навіть захопили кількох полонених. Під час відступу з поля бою під Крутами С. Могила подбав, аби було винесено всіх поранених юнаків з його сотні, серед них ураженого в ногу Митрофана Швидуна – згодом також відомого українського старшину.
Навесні 1920 року в складі куреня Низових Запорожців, зформованого в Глодосах‚ С. Могила влився до лав Армії УНР, яка рейдувала під час Першого зимового походу. у 1920-1921 роках служив у 1-ій Запорізькій та 6-ій Січовій Дивізіях. З травня 1921 року працював у повстансько-партизанському штабі Юрка Тютюнника. Влітку був відряджений на Херсонщину організувати антирадянське повстання‚ намагався зформувати партизанський загін, а коли цього зробити не вдалося, переховувався у односельців.
У травні 1922 року С. Могила повернувся до Польщі, де підготував докладний звіт про свою роботу на півдні України для розвідувального відділу Генерального Штабу Армії УНР. Після доповіді поїхав на відпочинок до Сарн, де мешкав М. Михайлик‚ а звідти мав йти в Україну. При спробі перетину кордону у ніч із 27 на 28 жовтня 1922 року натрапив на радянський прикордонний загін‚ був поранений в ногу й повернувся до Сарн.
1 січня 1923 року С. Могила мав перевірити благонадійність колишнього сотника Армії УНР, учасника Другого Зимового походу Дащенка‚ який за радянською амнестією повернувся до СРСР і влаштувався викладачем до Харківської школи червоних старшин. На поміч С. Могилі призначили Івана Вишнівського. Вони затесалися в групу контрабандистів з Польщі, яку до кордону супроводжував М. Михайлик. Там брати попрощалися. А вже наступного дня радянські прикордонники у містечку Судилкові під Ізяславом затримали усю групу.
24 серпня 1923 року справу С. Могили передали на розгляд надзвичайної сесії Харківського губернського суду. Понад пів року він провів у камері смертників харківської в’язниці. С. Могилу розстріляли в Харкові у ніч із 22 на 23 березня 1924 року. Йому так і не судилося дізнатися, що М. Михайлик написав спогади про бій під Крутами, де згадує і про його участь у тому нерівному герці.