16 серпня померла директорка Програми ім. Фулбрайта в Україні, ініціяторка і керівник багатьох освітніх і культурних проєктів – Марта Коломиєць. Вона народилася в українській родині у США, але прожила більшу частину свого життя в Україні.
Марта Коломиєць (Фото: Marta Kolomayets/Facebook)
М. Коломиєць народилася 1959 року в Чикаґо; вчилася на славістичних студіях в Ілинойському університеті у Чикаґо; отримала журналістську освіту (маґістерку) в Ілинойському університеті в Урбана-Шампейн.
М. Коломиєць була журналісткою газети „The Ukrainian Weekly” („Українського Тижневика») та першою американською журналісткою, яка приїхала на постійну працю в Україні (1991 рік).
Пізніше вона працювала на таких постах: інформаційна співробітниця з USAID; директорка програм партнерства з громадами Американсько-українського фонду; директорка Української освітньої програми ринкових реформ; директорка Національно-демократичного інституту; голова Правління „Українського жіночого фонду”; директорка програм та комунікацій Освітнього фонду Українського католицького університету (УКУ).
Iз 2013 року М. Коломиєць була директоркою Програми ім. Фулбрайта в Україні.
Ті, хто її безпосередньо знав кажуть про М. Коломиєць, що вона мала дивовижну здатність об’єднувати добрих людей для добрих справ і зуміла дуже багато зробити для України.
Радіо Свобода зібрало реакції її друзів та колег.
Першим про смерть М. Коломиєць повідомив її добрий товариш і сусід, поет і видавець Іван Малкович, котрий написав у фейсбуці:
„Будучи визначною громадською і суспільною діячкою, яка зробила для України море добрих справ (і мала ще чимало високих задумів), Марта водночас була наділена зовсім неформальним даром здружувати і зріднювати людей з різних континентів, огортаючи їх своєю турботливою увагою. Думаю, мало хто з нас зумів віддячити їй такою самою мірою”.
Ірина Халупа, колишній директор української служби Радіо Свобода, подруга Марти Коломиєць:
– Мені дуже гірко… Ми з Мартою не просто подруги, ми близькі за духом. Ми мали подібне життя, бо народилися в українських родинах у США, але завжди були пов’язані з Україною.
Марта завжди гуртувала навколо себе дуже гарне українське товариство. Я собі Київ не уявляю без Марти.
Марта дуже любила свого тата. Він із Полтавщини, а мама – із Західної України. І от для Марти Україна завжди була єдина, вона любила всю Україну і ніколи не ділила її на захід і схід.
Здобувши журналістську освіту, Марта працювала в англомовному тижневику і фактично стала першим західним журналістом, який поїхав в Україну. …
Марта якимось дивовижним чином встигла зробити для України багато різних добрих справ.
Наприклад, я точно не пам’ятаю рік, але це була кругла річниця Голодомору, може 1993 рік, і Марта записала багато свідчень людей, які пережили те жахіття і після війни опинилися у США та Канаді. Ці свідчення було зібрано у книгу і це є в Конґресовій бібліотеці США,
Ці, зібрані Мартою Коломиєць свідчення, були прийнятті Американським Конґресом як архівний акт і конґресмени їх використовували у своїй роботі під час підготовки резолюцій щодо Голодомору.
Марта весь час підтримувала дисидентів, вони стали добрими друзями. Я це бачила навіть останнього разу, коли була в Україні. Ми з Мартою ходили до Раїси Руденко. Це був її день народження і ми її привітали. Із братами Горинями Марта особливо дружила.
Для мене Марта була навіть більше, ніж сестра – вона була людиною з подібною душею. Вона дуже любила красу. І де б вона не була, вона створювала надзвичайно красиві інтер’єри, завжди були квіти, гарні картини, гарні вази, бокали
…І з естетичної точки зору вона справді була одарована. Тому вона й завжди реалізовувала чудові мистецькі проєкти. От і зараз вона носилася із ідеєю до 120-річчя „Щедрика” Леонтовича влаштувати вечір у Карнеґі- Гол у Ню-Йорку, щоб усі згадали, де і ким була створена мелодія, яку знають усі як „Carol of the Bells”. Сподіваюся, що в пам’ять Марти, нам вдасться довести цю справу до завершення.
Митрополит Борис Гудзяк, голова Філядельфійської архиєпархії Української Католицької Церкви:
–У всіх країнах і на всіх континентах є люди, яких приголомшила звістка про смерть Марти Коломиєць.
Ми усі – політичні, громадські, церковні діячі, журналісти, митці, усі, хто вихований у СУМ, хто вихований у Пласті – переживаємо гірку втрату, бо Марта була частиною нашого життя. І такою частиною, яка завжди випромінювала любов.
Марта любила людей і дуже любила Україну. І вона була послідовною і дієвою у цій своїй любові. Її любов була плідною, бо творила нові проєкти, добрі справи і щось нове у кожному з нас. Все, що робила Марта, давало надію конкретним людям і Україні.
У цей важкий час ми усі усвідомлюємо, що у дуже багатьох справах Марта була донором для хороших справ і для усіх нас, а ми приймачами її світлої енергії. Тому, ми дуже вдячні Марті Коломиєць за її життєствердність. …
Ми переживаємо цю важку втрату в особливий час – час пандемічного і політичного розколу світу, в час, коли так багато недружности й аґресії.
Але те, що Марта Коломиєць усе своє життя робила, як вона працювала для інших, стає особливо виразним у теперішній тривожній атмосфері.
Ми маємо брати з Марти приклад, щоб не бути розгубленими, а знати що саме і як треба робити.
Задумавшись над життям Марти Коломиєць, ми розуміємо, що треба з любов’ю до людей намагатися робити те, що ми можемо. І це обов’язково дасть результат.
Маркіян Білинський, віцепрезидент Фундації „Україна-США”:
– Ми шоковані. Ми знали, що Марта хворіє, але не могли й думати, що це так серйозно. Розумієте, Марта Коломиєць із тих, яка завжди працює, у неї завжди повно задумів і планів.
Із Мартою було дуже добре працювати. Коли вона реалізовувала проєкт, пов’язаний із місцевими громадами, то було видно, з якою повагою до неї ставляться мери міст. Марта, взагалі, користувалася великою повагою людей, яким пощастило її знати і з нею працювати.
Світлана Єременко, виконавча директорка Інституту демократії імені Пилипа Орлика:
…Марта мала особливу здатність: вона, як ніхто, вміла „бачити”, відчувати людей і оточувала себе справжніми!
Вона вміла цінувати старання і досягнення інших. У неї було багато друзів, але кожен почував себе особливим завдяки її ставленню. Підбадьорливе слово, приємна усмішка, підтримка тим, хто потребував цього – завжди знаходились у Марти. …
Сама Марта приїхала до Києва як журналіст ще до проголошення незалежності. І справді присвятила своє життя Україні. Це без пафосу, бо так і є!
Писала статті, підтримуючи політиків-демократів, виховувала молодих лідерів, займалася розвитком жінок-підприємниць, підтримувала дітей-сиріт. Брала участь і підтримувала Помаранчеву революцію 2004 року; Революцію гідности 2013-2014 років.
Коли почалась війна Росії проти України, я запитала Марту: „Мабуть, тепер ти повернешся до США?”
Абсолютно спокійно Марта відповіла: „Ні, я залишаюся до кінця з Україною і українцями…”
Ольга Герасим’юк, голова Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення:
„Все життя українське пов’язане з нею, не злічити тих, хто зараз скаже, що вона помогла…” – написала Ольга Герасим’юк на своїй сторінці у фейсбуці.
* * *
Колеґи М. Коломиєць зазначили, що про час і місце прощання повідомлять пізніше.
Copyright © 2020 RFE/RL, Inc. Передруковується у скороченім варіяті з дозволу Радіо Вільна Европа/Радіо Свобода (читайте повний текст статті тут: https://www.radiosvoboda.org/a/pomerla-marta-kolomayets/30788380.html).