НЮ-ЙОРК. – Художній фільм кінорежисера Олександра Денисенка „Тарас. Повернення“, який було представлено на громадських показах у Ню-Йорку, Стемфорді, Конектикат‚ та у Ірвінґтоні і Перт-Амбой, Ню-Джерзі‚ викликав велике зацікавлення українців. 16-26 лютого відбулося сім переглядів кінофільму з участю кінорежисера-акторки сценарію О. Денисенка та акторки Анни Топчій.
Творчу групу запросив до США Український Інститут Америки (Ню-Йорк), де і відбулися два перші сеанси фільму 16 лютого. Дискусії про фільм після перегляду уривків відбулися також у Науковому Товаристві ім. Шевченка в Ню-Йорку. Кінофільм мали можливість оглянути учні старших кляс, батьки та вчителі Школи українознавства „Нова хвилька” у Брукліні, Ню-Йорк, парафіяни церкви Успіння Пресвятої Богородиці, Перт-Амбой, Ню-Джерзі, українці штату Конектикат – у Колеґії-семінарії св. Василія Великого у Стемфорді та молодь у кінозалі Організації Оборони Чотирьох Свобід України в Ню-Йорку.
Отець Іван Турик дякує кінорежисерові Олександрові Денисенкові та акторці – виконавці головної жіночої ролі Анні Топчій.
Фільм викликав зацікавлення, найперше, тим, що перед глядачем постає Тарас Шевченко у незнаному раніше образі. Не той у шапці-бурці, монументальний, бунтар у поезії і стражденний у житті, який вписувався в ідеологію навіть радянських часів, а живий енерґійний, інтеліґентний чоловік. Він бореться, він страждає, але у цій боротьбі він – переможець.
І це ще один стереотип, який ламає кінорежисер – самe ідеологічний підтекст. Адже більшість українських фільмів про визначних українців закінчуються тим, як їх вбивають. О. Денисенко каже, що пора змінювати цю ментальність „бідних нещасних українців“, яких нищать протягом століть. Адже ми маємо своїх героїв і треба робити, як роблять американці у своїй кіноматографії, а саме формувати свідомість українця сильного‚ перемагаючого. Його Т. Шевченко навіть серед муштри у царській армії – вільний. Його сила духу незламна навіть у неволі. На тлі захоплюючих краєвидів серед казахських степів його душа літає. Зйомки просто заворожують. Кінорежисерові та акторам вдалося надзвичайно глибоко відтворити образ простої і водночас сильної особистости, яку не можна закувати у кайдани, застрашити тортурами. Картина дуже яскраво відображає варварство російських окупантів, які приносили і продовжують нести жорстокість, нещастя на землі, які завойовують.
У Стемфорді обговорюють фільм (зліва) о. Василь Гринків, о. Іван Мазурик та кінорежисер Олександр Денисенко.
В основу драматургії фільму „Тарас. Повернення“ взято зовсім короткий відтинок часу – всього три місяці з життя поета. Т. Шевченко дізнається від своїх друзів з Петербурґу, що Олександр ІІ помилував його і царським указом його звільнено із заслання, яке він відбуває на півострові Манґистау, в Новопетровській фортеці на Каспії. Але його не поспішають відпускати і не тільки тому, що сам указ іще не дійшов до цього краю світу в казахських степах, окупованих Росією, а тому, що охранка має інший негласний указ: знищити його фізично‚ допоки той життєво важливий документ для Батька, як його називали тут солдати, дійде.
Це життя на межі зі смертю психологічно тримає глядача у напрузі співпереживання. Драматургічні колізії вибудовані настільки тонко, що ми‚ перетинаючи час і простір‚ опиняємось там, де наш герой, тут і тепер живемо разом з ним.
Фільм „Тарас. Повернення“ – глибоко психологічний‚ реалістичний і при цьому оптимістичний. Це великі досягнення і несподівані режисерські знахідки автора сценарію та кінорежисера О. Денисенка, а також талановита гра акторів.
„Флешмоб“ у Перт-Амбой‚ Ню-Джерзі.
Як розповів О. Денисенко, тема Т. Шевченка для нього близька з раннього дитинства. Його батько, відомий кінорежисер Володимир Денисенко, який створив знаковий фільм про Т. Шевченка „Сон“, із шести років брав сина на знімальні площадки. Мати Наталія Науменко грала у фільмі „Сон“ головну жіночу ролю. Його брат Тарас не раз відтворював на сцені чи у фільмах Т. Шевченка. Та і сам О. Денисенко зіграв не одну ролю у багатьох фільмах і на сценах. Він – чудовий актор, літератор, сценарист, кінорежисер. Його знання Шевченкіяни безмежні, тому таким цікавим було спілкування з ним після перегляду фільму.
Глядачі довго не відпускали його зі сцени, розпитували про фільмування в казахських степах, цікавились, які документи лягли в основу фільму, ділились враженнями та обурювались політикою України у сфері культури, бо важко зрозуміти, чому такий високохудожній фільм про нашого національного генія Т. Шевченка уже третій рік не виходить в прокат в Україні. Кожен перегляд та обговорення закінчувалися „флешмобом“ на підтримку фільму.
„Флешмоб“ на підтримку фільму „Тарас. Повернення“ у Стемфорді, Конектикат, після перегляду кінострічки.