Шановна пані Голово,
Вельмишановні гості,
Пані та панове,
Від імени України я щиро вітаю пані голову Марію Еспіносу з обранням на посаду Голови 73-ої сесії Генеральної Асамблеї ООН.
Ми підтримуємо визначені пріоритети та готові зробити свій внесок у їхню реалізацію.
Наші дискусії відбуваються у визначальний момент для ООН. Попри загальний заклик до миру та проголошене зобов’язання його підтримувати, війни та збройні конфлікти залишаються нашою реальністю. Конфлікти є основною причиною зростання числа біженців та переміщених осіб по всьому світу до безпрецедентних 65.5 млн.
Відсутність миру – це й відсутність розвитку, коли сотні мільйонів людей приречені на зубожіння.
Ще два десятиліття тому міжнародне безпекове середовище здавалося непохитно міцним. Сьогодні ми бачимо відкат до дедалі більшої нестабільности і небезпеки, де традиційні і гібридні загрози становлять виклик міцності наших суспільств. Занадто часто ми чуємо патосні заяви про мир, повагу до міжнародного права та відданість правам людини, які залишаються лише заявами – благозвучними словами, політично коректними сиґналами, які, однак, не підкріплюються конкретними діями.
Ми можемо піддатися спокусі обговорювати свої досягнення або ґрандіозні пляни на майбутнє. Проте, на наш погляд, розв’язання фундаментальних проблем, з якими стикається ООН та усе міжнародне товариство, є набагато важливішим. Ми ніколи не повинні забувати, що головною метою існування цієї Організації є врятувати наступні покоління від лиха війни.
Пані Голово,
На жаль, мої співгромадяни стали частиною тієї п’ятої частини населення світу, яка переживає жахи війни.
Поки я виступаю, приходять сумні звістки про ще одне щойно втрачене людське життя на фронті – у війні, яку приніс моїй країні постійний член Ради Безпеки ООН. Вчора, як само і позавчора, ще кілька сімей були розбиті горем через загибель своїх близьких під час російських ворожих атак. Москва робить українських дітей сиротами. Катує наших патріотів у своїх в’язницях. Понад 1.5 млн. людей стали внутрішньо переміщеними особами.
Вони все ще не можуть повернутися до своїх домівок.
Росія постійно примножує людську трагедію, яка останнім часом отримала новий вимір: екологічний. Вона отруює українську землю і створює екологічні катастрофи – не лише в окупованому Криму, але й на Донбасі. Для українців це повсякденна реальність уже впродовж чотирьох років. Тисячі смертей, руйнування, переміщення та людські страждання. Для моїх співвітчизників ці роки стали надзвичайним тестом – випробуванням на рішучість і солідарність, стійкість і віру.
Не забуваймо, що це за війна. Україна ухвалила суверенне рішення про власний шлях до вільного світу, заснованого на демократичних цінностях та правилах. Росія карає Україну за це. Вбиває. Руйнує будинки. Вона бреше у промисловому маштабі. Вона удає, що Україна, як і Грузія, „самі напали на себе“.
Чи знаємо ми, який наступний сусід Росії „нападе на себе“? Чи буде світ й далі перебувати в стані „зручного заціпеніння“, сподіваючись, що „наступним буду не я“?
Ми захищаємо українську землю та наш вільний вибір, ми протистоїмо відроджуваній неоімперіялістичній державі, яка хоче поділити світ наново, і таким чином ми захищаємо Вільний світ. ООН не повинна мовчати, коли цінності та принципи, закріплені її Статутом та принципами міжнародного права, порушуються країною, що має право вето. Це не просто виклик, це наш шанс зробити ООН корисною для всіх людей і реалізувати таким чином девіз цієї сесії Асамблеї.
Пані Голово,
Як могло статися таке погіршення міжнародної ситуації?
Багато хто був переконаний, що повага до миру та міжнародного права є незмінною даністю. Події на міжнародній арені за останнє десятиліття серйозно підірвали цю впевненість.
Політика умиротворення та пошуку швидких рішень складних проблем довела свою хибність. Вона підтвердила, зручне замовчування порушень норм міжнародного права не зупиняє злочинця, а навпаки, спонукає його продовжити свою руйнівну політику.
Мовчання і є тією зброєю, яку Кремль використовує проти України, і, зрештою, проти всіх нас!
Наївно вірити, що „безпечна бухта“ завжди буде поруч. Не буде жодної „безпечної бухти“, якщо ми дозволимо декому вважати, що для нього не існує жодних правил і обмежень. Що він має право змінювати міжнародну систему, як йому заманеться. Що його інтереси більш леґітимні, ніж наші. Якщо ж не буде сильної та єдиної відповіді, такий безвідповідальний та егоїстичний гравець вдасться до тактики подальшої ескаляції, створення нових криз, підвищення ставок, шантажу інших країн та навіть цілих міжнародних організацій. Все у спробах вийти сухим із води. Ми цього не дозволимо. Ми повернемо світ на вірний шлях.
Що ж може цьому зарадити? Лише відповідальність. Здатність міжнародного товариства забезпечити системну та неминучу відповідальність за кожне порушення міжнародного права – перш за все, норм та принципів Статуту ООН – є показником того, наскільки успішними ми, як сім’я націй, можемо бути у досягненні спільних цілей.
Забезпечити відповідальність – непросте завдання. Можу вас завірити: ніщо не зупинить Москву від продовження своєї аґресивної, експансіоністської політики, якщо проти неї єдиним фронтом не виступить міжнародне товариство, якщо покарання за її вчинки не стане неминучим. Саме відсутність відповідного покарання призводить до того, що після Грузії настала черга України, після Литвиненко – Скрипалів, після Алеппо – Ідліба…
Кремль не має наміру зупинятися на цьому. Після окупації Криму, його мішенню сьогодні є окупація Азовського моря. Незаконно побудувавши міст через Керченську протоку, Росія почала систематично порушувати свободу міжнародної навіґації через Керченську протоку як для українських, так і для іноземних суден.
Такі грубі порушення мають бути припинені як незаконні, у тому числі в рамках Конвенції ООН з морського права. Вони мають отримати рішучу відповідь, включаючи посилення санкційної політики та інші цілеспрямовані заходи.
Ефективність міжнародних дій часто не відповідає очікуванням, а дієздатність самої ООН піддається сумніву.
Ми повинні визнати, що відповідальність за поточний стан справ лежить на всіх нас колективно, і кожному з нас особисто.
Якщо ми прагнемо створити мирне, справедливе і стале суспільство, ми маємо захищати Статут ООН, підтримувати його норми та принципи, вдаватися до рішучих заходів щодо відновлення справедливости.
Дозвольте мені бути відвертим – гарна мова Статуту нічого не варта, якщо його не дотримуються. Часу на розмови більше не залишилось, прийшов час діяти!
ООН повинна консолідуватися, адже здійснюються постійні спроби зруйнувати міжнародний порядок, заснований на правилах, і силою переглянути міжнародно визнані державні кордони. Це небезпечне падіння у прірву нецивілізованого світу, в якому відсутні жодні правила, має бути зупинено.
У зв’язку з цим виникає необхідність активізувати та посилити роль Генеральної Асамблеї у сфері міжнародного миру та безпеки.
З розповсюдженням конфліктів ми повинні забезпечити максимальну гнучкість та повноту порядку денного Генеральної Асамблеї, яка є єдиним всеосяжним і головним майданчиком формування політики. Саме тому Україна запропонувала включити пункт щодо „Ситуації на тимчасово окупованих територіях України“ до порядку денного поточної сесії Генеральної Асамблеї.
Державам-членам мають надаватися всі можливості для детального розгляду всіх нагальних питань, які потребують уваги міжнародної спільноти.
Як зазначила голова Генеральної Асамблеї, ми повинні „сприяти швидкому та ефективному реагуванню Генеральної Асамблеї на надзвичайні ситуації“.
Україна, як одна із віце-голів 73-ої сесії, готова надати цьому максимального сприяння.
Як держави-члени, ми наділили Раду Безпеки головною відповідальністю за підтримання міжнародного миру та безпеки.
Якими мають бути наші дії, якщо член Ради Безпеки з правом вето, використовує його, не для того щоб сприяти міжнародному миру та стабільності, а щоб допомогти собі уникнути відповідальности?
Настав час наголосити, що зловживання правом вето – це гальмо, що заважає нашій Організації діяти на повну силу.
Ми вважаємо, що проґрес у питанні реформи Ради Безпеки буде важливим внеском у триваючу в ООН широкомаштабні зміни. У цьому контексті ми підтримуємо започаткування міжурядових переговорів з метою узгодження тексту відповідного документу та готові конструктивно долучитися до цього процесу.
Ми також очікуємо, що поточна реформа в області підтримання миру та безпеки, ініційована Генеральним секретарем з підтримкою Генеральної Асамблеї, сприятиме підвищенню можливостей та швидкости Організації у питанні реаґування на нові загрози для міжнародного миру та безпеки.
Україна повністю поділяє підхід генерального секретаря до миротворчої діяльности Організації у рамках концепції „Дії з підтримання миру“ (A4P). Це своєчасна можливість для держав-членів та керівництва ООН вжити заходів, спрямованих на реальні зміни у миротворчій діяльності ООН.
Йдеться саме про таку миротворчу діяльність, по яку Україна зверталася до ООН ще у квітні 2015 року, коли я направив відповідного листа, підтриманого Верховною Радою України, на адресу голови Ради Безпеки, президента Генеральної Асамблеї та Генерального секретаря ООН.
Навіть після того, як ООН не вдалося запобігти аґресії проти України, ми все ще сподіваємося на допомогу Організації у вреґулюванні конфлікту шляхом розгортання багатонаціональної миротворчої місії на тимчасово окупованій території Донбасу. Місії з потужним мандатом та широким колом відповідальности, що сприятиме поверненню миру на українську землю. А не тієї, що допоможе заморозити конфлікт або закріпити присутність аґресора та його поплічників на Донбасі. Ми серйозно розраховуємо на подальший проґрес у вирішенні цього важливого питання.
Врешті-решт, чітко відповідно до теми наших сьогоднішніх Загальних дебатів „Зробити ООН корисною для всіх людей“, саме за допомогою погодженої Радою Безпеки миротворчої місії, ООН може врятувати численні життя людей та запобігти їх подальшим стражданням.
Пані Голово,
Ми як ніколи налаштовані й надалі захищати кожний клаптик нашої землі від аґресора. Крім того, ми продовжимо розглядати всі наявні можливості мирного вирішення конфлікту та відновлення територіяльної цілісности України.
Дозвольте мені наголосити, що Україна завжди ставила на перше місце правові та дипломатичні шляхи вреґулювання конфлікту.
Пріоритетними для нас є багатосторонні механізми – тому ми звернулися за підтримкою до ООН, ОБСЕ, Ради Европи та інших міжнародних організацій, форумів та форматів. Ми будемо дотримуватися цього підходу й надалі. Москва має відчути силу міжнародного права.
Ми ініціювали низку справ проти російської сторони в міжнародних судах. У деяких з них вже досягнуто значних результатів. Зокрема, на початку 2017 року Міжнародний суд ООН наказав Росії скасувати заборону діяльності Меджлісу – представницького органу кримських татар в окупованому Криму. Проте Росія продовжує іґнорувати таку ухвалу, нехтуючи не лише своїми міжнародними зобов’язаннями, а й демонструючи зневагу до самого суду.
Ще один важливий елемент нашої справи в Міжнародному суді – це збиття у 2014 році літака МН17 та причетність Росії до цієї трагедії. Важливо, що Австралія та Нідерлянди нещодавно приєдналися до зусиль України притягнути Росію до відповідальности за цей злочин.
Міжнародна спільнота вже вкотре закликає Росію визнати свою відповідальність та припинити деструктивні дії як в Україні, так й деінде. Ми знаємо, що правовий шлях є найбільш тривалим, але впевнені, що зрештою він дозволить нам добитися правосуддя.
Пані та панове,
Пройшли майже чотири роки з того часу, як Росія здійснила спробу анексії та окупації Криму і міста Севастополь. За російської окупації Крим перетворився на військову базу, яка загрожує безпеці та стабільності всього Чорноморського реґіону.
Ми впевнені, що зростаюча мілітаризація Криму заслуговує на пильну увагу та негайне реаґування з боку Генеральної Асамблеї.
Аґресивна політика Росії разом із зухвалим використанням летальної зброї посилює загрозу.
Саме тому під час цієї сесії Україна розраховує на вашу активну підтримку відповідної резолюції.
З першого дня незаконної окупації Криму кримські татари та етнічні українці піддаються репресіям та дискримінації. Зафіксовано безліч випадків убивств, катувань, переслідувань та арештів за сфабрикованими звинуваченнями.
Список заручників та жертв російського окупаційного режиму в Криму зростає майже щодня.
Здається, що бути українцем чи кримським татарином у сьогоднішніх реаліях окупованого півострова є кримінальним злочином. Кримського фармера Володимира Балуха арештували та ув’язнили на п’ять років за піднесення українського прапора над власною оселею.
Кримський режисер Олег Сенцов знаходиться за ґратами виправної колонії на півночі Росії, відбуваючи 20-річний термін за сфабрикованими звинуваченнями. І Олег, і Володимир оголосили голодування на знак протесту, тож зараз вони балянсують на межі життя та смерті.
Я глибоко ціную надзвичайний прояв підтримки та єдности по всьому світу в спробі визволити цих хоробрих людей.
На жаль, Кремль залишається байдужим до цих звернень міжнародної спільноти і багатьох представників російської інтеліґенції.
Я закликаю країни-члени ООН докласти більше зусиль для того, щоб досягти поваги до прав людини в тимчасово окупованому Криму шляхом прийняття відповідної резолюції Генеральної Асамблеї ООН. Крім того, з початку російської аґресії в 2014 році окупанти утримують на неконтрольованій території Донбасу десятки українців. Український солдат Сергій Глондар ніколи не бачив свою наймолодшу доньку, адже три з половиною роки знаходиться в полоні.
Усі українські пропозиції обміняти російських громадян, засуджених за злочини проти суверенітету та територіяльної цілісности України, на українських, яких тримають як політв’язнів, цілком іґноруються.
Це черговий приклад безвідповідальности Росії: спочатку підбурювати і надсилати своїх громадян на цю війну, а пізніше просто покинути їх на призволяще.
Ось головна риса сучасної Росії – їм байдуже.
Їм байдуже щодо страждань.
Їм байдуже щодо правди.
Їм байдуже щодо закону.
Вони думають, що їх військова міць та статус в ООН дають на це право.
Ми – ті, хто має довести, що вони помиляються. Ми – ті, хто має змусити їх не бути байдужими.
А інакше, навіщо ми тут зібралися? Інакше, в чому різниця між світом „до” ООН та світом після створення ООН?
В цілому, Україна завжди вважала захист прав людини одним з наріжних каменів діяльности ООН.
Неможливо досягти стабільного миру та безпеки у відриві від питання щодо прав людини.
Таким чином, ми підтримуємо зусилля повернути питання прав людини до Ради Безпеки ООН та сприяти тісній співпраці між усіма органами ООН, залученими до цього.
Пані та панове,
Моя країна виконує зобов’язання за Порядком денним у сфері сталого розвитку на період до 2030 року та Цілями сталого розвитку.
У другому кварталі 2018 року українська економіка зросла на 3.8 відс. у річному вимірі. Зростання відбувається десятий квартал поспіль – це точно сталий тренд. Зростання ВВП було зумовлене макроекономічною стабілізацією, покращенням інвестиційного клімату та оздоровленням банківського сектора.
Україна демонструє найкращі темпи зростання серед ринків, що розвиваються.
Попри спрямування майже 6 відс. ВВП на сектор безпеки та оборони, в економічному, соціяльному та політичному житті України відбуваються докорінні зміни.
Ми цілеспрямовано впроваджуємо низку проґресивних реформ – від реформи судової системи, освіти, охорони здоров’я до впровадження децентралізації та боротьби з корупцією. У 2019-2021 роках у зв’язку з членством в Економічній і соціяльній раді ООН на Україну буде покладено важливу відповідальність.
Базуючись на своєму нещодавньому значному досвіді, моя країна докладатиме зусиль для зміцнення ролі Ради в процесі впровадження та огляду виконання Порядку денного у сфері сталого розвитку на період до 2030 року, насамперед в умовах конфлікту та постконфліктного відновлення.
З-поміж 17 Цілей сталого розвитку Україна, зокрема, вітає ініціяативи ООН, спрямовані на подолання голоду у світі.
Сьогодні, в умовах, коли майже 850 млн. людей недоїдають, моя держава не може стояти осторонь та готова запропонувати допомогу для вирішення питань продовольчої безпеки у світі.
Україна, як ніхто інший, знає ціну цій трагедії.
У листопаді ми вшановуватимемо 85-ті роковини одного з найбільш страшних злочинів ХХ ст. – Голодомору або масової смерти від голоду, штучно організованого в Україні сталінським режимом. Він забрав життя багатьох мільйонів українців. У цьому зв’язку хотів би поновити свій заклик до Асамблеї вшанувати одну з найбільших трагедій в історії людства шляхом прийняття відповідної декларації.
Пані Голово,
Наша Організація потужна рівно настільки, наскільки ми їй це дозволяємо. Відтак, наша повна підтримка та міцна політична воля необхідні для того, щоб діяльність ООН відповідала реаліям сучасного мінливого та неспокійного світу. Як Ви цілком слушно зазначили це в темі цьогорічних дебатів Генеральної Асамблеї ООН „корисною для всіх людей“. Нашим завданням та спільною відповідальністю є збільшити можливості ООН для реалізації нею наших очікувань.
Зробити це завдяки ґльобальному лідерству, заснованому на спільних цінностях – свободі, верховенстві права та терпимості.
Дякую за увагу.